Мінсоцполітіки в листі від 05.07.2013 р. № 290/13/116- 13 нагадало: відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р.
№ 504/96-ВР щорічна відпустка на прохання працівника може бути розділена на частини будь-якій тривалості за умови, що основна безперервна його частина складатиме не менше 14 календарних днів. При цьому основна безперервна частина відпустки тривалістю не менше 14 календарних днів є однією з частин.
З метою недопущення втрат робочого часу работодавець може і не погодитися розділити відпустку так, як того бажає працівник, також може запропонувати свої умови ділення щорічної відпустки або не ділити її взагалі.
Норма по діленню відпустки на частини поширюється лише на щорічну основну відпустку і щорічні додаткові відпустки.
Автори листа відзначають, що соціальна додаткова відпустка працівникам, що мають дітей, передбачена ст. 19 Закону України «Про відпустки», діленню на частини не підлягає. Проте якщо працівник має право на соціальну відпустку по двох підставах, він може використовувати вказану відпустку частинами (спочатку по одній підставі тривалістю 10 календарних днів, а через деякий час по іншій підставі тривалістю 7 календарних днів). Також Міністерство соціальної політики України нагадало, що соціальна відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може надаватися повністю або частково протягом всього терміну до досягнення дитиною вказаного віку. Таке право не втрачається і в тому випадку, якщо працівник вийшов на роботу, а після виявив бажання відновити відпустку. Крім того, мати (або інша особа, що скористалася правом на соціальну відпустку) має право працювати на умовах неповного робочого часу, знаходячись в такій відпустці.
_03_03.png)
