УЗАГАЛЬНЕННЯ
судової практики розгляду справ про звільнення від кримінальної відповідальності та від кримінального покарання, розглянутих суддями Каховського міськрайонного суду Херсонської області у 2011-2012 рр.
22 лютого 2013 року м. Каховка
На виконання листа № 912-12/09-13 від 13.02.2013 року заступника голови апеляційного суду Херсонської області С.Г. Волошко Каховським міськрайонним судом Херсонської області проведено узагальнення судової практики розгляду справ про звільнення від кримінальної відповідальності та від кримінального покарання, розглянутих суддями Каховського міськрайонного суду Херсонської області у 2011-2012 рр.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України від 07.07.2010 року «Про судоустрій і статус суддів» суди здійснюють правосуддя самостійно, на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права.
У відповідності з розділом дев’ятим Загальної частини Кримінального кодексу України (далі КК України) передбачено випадки звільнення особи, яка вчинила певний злочин, від кримінальної відповідальності, тобто від застосування санкції кримінально-правової норми, за якою були кваліфіковані дії цієї особи. Така санкція передбачена КК України і означає певні обмеження прав і свобод, що можуть бути застосовані до особи, яка вчинить злочин (наприклад, позбавлення чи обмеження її волі на певний строк, конфіскація майна, застосування арешту тощо). За наявності відповідних підстав держава повноважна відмовитися від застосування до злочинця зазначених обмежень. Отже, звільнення від кримінальної відповідальності – це відмова держави від застосування до особи, яка вчинила злочин, установлених законом обмежень її певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених КК України, у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Кримінальний кодекс України передбачає такі види звільнення від кримінальної відповідальності:
1) у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45);
2) у зв’язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46);
3) у зв’язку з передачею особи на поруки (ст. 47);
4) у зв’язку із зміною обстановки (ст. 48);
5) у зв’язку із закінченням строків давності (ст. 49);
6) на підставі закону про амністію або акта помилування;
7) у зв’язку із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру (ст.97).
У відповідності з розділом десятим Загальної частини Кримінального кодексу України покарання є особливим примусовим заходом, що застосовується тільки судом від імені держави до осіб, які вчинили злочини, і означає негативну оцінку як скоєного, так і особи, яка вчинила злочин. Покарання містить у собі низку позбавлень особистого майнового і немайнового характеру, що покладається на особу, яка визнана судом винною у вчиненні злочину. Застосування покарання має на меті виправлення злочинця, попередження вчинення нових злочинів як ним самим, так і іншими особами, Якщо ж такі цілі досягаються іншими засобами або вони вже були досягнуті в процесі відбування покарання, то очевидно, що його призначення або подальше виконання стає недоцільним, негуманним і несправедливим. У цих випадках ставиться питання про звільнення особи від покарання чи його відбування або про пом’якшення призначеного покарання.
Стаття 74 КК України передбачає такі види звільнення від покарання та його відбування:
1. Звільнення від покарання:
а) щодо особи, засудженої за діяння, караність якого законом усунена (ч. 2 ст. 74);
б) внаслідок втрати особою суспільної небезпечності (ч. 4 ст. 74);
в) у зв’язку із закінченням строків давності (ч. 5 ст. 74);
г) за хворобою (ст. 84 КК);
д) на підставі закону України про амністію або акта про помилування (ст. 85 КК):
2. Звільнення від відбування покарання:
а) з випробуванням (ст.ст. 75,76 КК);
б) з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст. 79 КК);
в) у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80 КК);
г) умовно-дострокове звільнення (ст. 81 КК);
д) вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 83 КК);
е) на підставі закону України про амністію або акта про помилування (ст. 85 КК);
3. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням:
а) невідбутої частини покарання (ст. 82 КК);
б) покарання повністю або невідбутої його частини на підставі закону України про амністію чи акта про помилування (ст. 85);
4. Пом’якшення призначеного покарання (ч. 3 ст. 74 КК).
Узагальнення справ про звільнення від кримінальної відповідальності та від кримінального покарання, розглянутих суддями Каховського міськрайонного суду Херсонської області проведено на підставі загальних даних статистичного звіту суду за 2011-2012рр. та матеріалів справ.
1. У таблицях № 1а, № 1б, які додані до узагальнення, наведені відомості про розгляд суддями Каховського міськрайонного суду справ щодо вирішення питання про звільнення осіб від кримінальної відповідальності у 2011-2012рр.
З роз’яснення Пленуму Верховного Суду України в постанові № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» вбачається, що звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 45 КК можливе у разі, коли особа вперше вчинила злочин невеликої тяжкості. Для застосування ст. 45 КК України необхідно встановити, що в наявності всі складові дійового каяття, зокрема особа щиро покаялась, активно сприяла його розкриттю та повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду. Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК – право, а не обов’язок суду, який вирішує це питання.
Постановою Каховського міськрайонного суду від 25 грудня 2012 року звільнено особу М. від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 190 КК України у зв’язку з дійовим каяттям, закривши провадження по справі. В судовому засіданні підсудна особа М. свою вину визнала в повному обсязі, щиро розкаялася в тому, що відбулось, підтримала клопотання свого захисника та просила суд про закриття кримінальної справи.
У відповідності до ст. 47 КК України, особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Постановою Каховського міськрайонного суду від 03.09.2012 року осіб А. та З. обвинувачених за ст.ст. 15 ч.2-185 ч.2 КК України звільнено від кримінальної відповідальності, у зв’язку з передачею їх на поруки, справу відносно них закрито. Судом передано осіб А. та З. на поруки колективу ВАТ «С» Каховського району Херсонської області.
У відповідності до ст. 48 КК України, особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування внаслідок зміни обстановки ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Постановою Каховського міськрайонного суду від 27 листопада 2012 року особу М. звільнено від кримінальної відповідальності, оскільки внаслідок зміни обстановки вона перестала бути суспільно небезпечною, а кримінальну справу порушену відносно неї за ст. 185 ч. 1 КК України – закрито. Суд прийняв до уваги, що підсудна щиро розкаялася у скоєному, за місцем проживання її характеризується позитивно, працевлаштувалася, має на утриманні двох неповнолітніх дітей 1999 та 2003 року народження, до кримінальної відповідальності притягується вперше, добровільно відшкодувала заподіяний збиток, і вчинений нею злочин не є тяжким, інших правопорушень не скоювала. Постановою Каховського міськрайонного суду від 04.10.2012р. особу П. обвинуваченого за ст. 122 ч.1 КК України звільнено від кримінальної відповідальності, у зв’язку із зміною обстановки, справу відносно нього закрито.
Відповідно до ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років у разі вчинення тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Постановою Каховського міськрайонного суду від 19 січня 2012 року особу Г., який обвинувачується за ст. 186 ч. 2 КК України – звільнено від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, справу відносно нього закрито. Підсудний особа Г. вину за всіма епізодами обвинувачення визнав повністю та звернувся з заявою щодо закриття кримінальної справи у зв’язку із закінченням строків давності.
У 2011 році судом апеляційної інстанції скасована 1 постанова суду про звільнення від кримінальної відповідальності:
- Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області від 13 грудня 2011 року скасована постанова Каховського міськрайонного суду від 19 серпня 2011 року про звільнення особи З. від кримінальної відповідальності. Цією постановою особу З. звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України у зв’язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності. Справу відносно нього закрито. Відповідно до вимог ст. 11-1 ч. 2 КПК України, суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 49 КК України, закриває кримінальну справу у зв’язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком. Суд, при вирішенні заявленого у судових дебатах клопотання прокурора про звільнення особи З. від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності та закриття кримінальної справи, не з’ясував думку самого З. Захисник заперечував проти задоволення клопотання прокурора та наполягав на винесенні виправдувального вироку. Таким чином, суд першої інстанції не звернув увагу на Постанову Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», в якій зазначено, що ухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можна лише за наявності її згоди на закриття справи з відповідної підстави.
У 2012 році судом апеляційної інстанції скасовано 2 постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності:
- Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області від 17 липня 2012 року скасована постанова Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 17 травня 2012 року про звільнення особи В. за ч. 2 ст. 367 КК України від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею його на поруки колективу ТОВ «З» на один рік. Згідно ст. 47 КК України, особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялась, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки трудовому колективу підприємства за його клопотанням за умови, якщо вона протягом року з дня передачі на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку. Застосування ст. 47 КК України – це є право, а не обов’язок суду. Як вбачається з матеріалів справи, особа В. є директором колективу, якому він переданий на поруки, а значить наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, здійснює керівництво всіма видами діяльності підприємства, організовує господарську діяльність, вирішує всі питання в межах наданих йому прав та повноважень, несе повну відповідальність за стан діяльності підприємства, у силу чого особа В. є посадовою особою. Крім того, скоєний ним злочин вчинено з наданням необхідних для нього вказівок саме підлеглим йому працівником. Той факт, що особа В. є директором товариства з обмеженою відповідальністю «З», якому суд першої інстанції віддав його на поруки, це беззаперечно унеможливлює проведення з ним будь-яких заходів виховного характеру.
Таким чином, колегія суддів вважає, що передання особи В., на поруки підпорядковуваному колективу не є достатньою підставою для його виправлення та запобігання новим злочинам. Крім того, розглядаючи кримінальну справу за обвинуваченням особи В. , суд першої інстанції, належно не перевірив усі анкетні дані обвинуваченого, згідно з яким він є В. «Юлійович», звільнив від кримінальної відповідальності за ст. 367 ч. 2 КК України та передав на поруки колективу ТОВ «З» строком на один рік, скасувавши запобіжний захід у виді підписки про невиїзд щодо В. «Юліановича». Тобто, треба вважати, не щодо особи, обвинуваченої по справі, про що вірно зазначив і прокурор, що приймав участь у розгляді справи у суді першої інстанції;
- Ухвалою колегії суддів судової палати по розгляду кримінальних справ апеляційного суду Херсонської області від 18 грудня 2012 року скасовано постанову Каховського міськрайонного суду від 23 жовтня 2012 року про звільнення особи С. від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 190 КК України на підставі ст. 48 КК України та закриття провадження по кримінальній справі у зв’язку з тим, що внаслідок зміни обставин вона перестала бути суспільно небезпечною. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення від кримінальної відповідальності» вказано, особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною у разі коли вона сама та обстановка навколо неї зазнали таких змін, що унеможливлюють вчинення нового злочину. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до висновку про можливість звільнення особи С. від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України та закриття провадження по даній кримінальній справі належним чином не мотивував свій висновок відповідно до вимог ст.. 48 КК України , а саме судом не вказано яких саме змін зазнала сама вона або обстановка навколо неї, що унеможливлює вчинення нею нового злочину. Крім того, в матеріалах справи, а також в протоколі судового засідання відсутні дані про те, що особа С. заявляла клопотання про закриття кримінальної справи відносно неї за ст. 48 КК України.
2. У таблиці № 2, що додана до узагальнення, наведені статистичні відомості про звільнення від кримінального покарання по кримінальним справам, які розглянуті у 2011-2012 рр.
За правилами ст. 75 КК України, звільнення від відбування покарання з випробуванням полягає у звільненні засудженого від основного покарання за умови, що він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки. Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, обставинами, які мають бути враховані під час прийняття рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням є: - тяжкість злочину; - дані про особу винного; - інші обставини, до яких належать сімейне становище винного, наявність на його утриманні інших осіб, тяжкі захворювання членів сім»ї тощо.
Суддями Каховського міськрайонного суду, при застосуванні ст. 75 КК України, тобто при визначенні підсудним міри покарання, враховується ступінь тяжкості злочину, їх особи та інші обставини . При застосуванні ст. 75 КК України обов’язково застосовується ст. 76 КК України, тобто у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого обов’язки, в основному, передбачені п. п. 2, 3, 4 вказаної статті (не виїжджати за межу України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з’являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої інспекції.)
Вироком Каховського міськрайонного суду від 09.10.2012р. особу Т. визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 129 ч.1 КК України і призначено покарання – один рік п’ять місяців обмеження волі. Особу Т. на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину.
Вироком Каховського міськрайонного від 04.12.2012р. особу Д. визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 309 ч. 1 та ст. 309 ч. 2 КК України. За ст. 309 ч. 1 КК України судом призначено покарання – один рік позбавлення волі, за ст. 309 ч. 2 КК України призначено покарання – два роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України особі Д. шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, шляхом часткового складання покарань, остаточно призначено покарання - два роки позбавлення волі. Особу Д. на підставі ст. 75 КК України – звільнено від відбування покарання, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину.
Вироком Каховського міськрайонного суду від 05.12.2012р. особу С. визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 309 ч. 1 КК України і призначено покарання – один рік обмеження волі, на підставі ст. ст. 75, 76 п. 3 КК України звільнено від відбування покарання, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину, зобов’язано повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання.
У 2011-2012 рр. судді Каховського міськрайонного суду застосовували Закон України «Про амністію» від 08.07.2011 року при винесенні вироків у кримінальних справах.
Так, у кримінальній справі по обвинуваченню особи В. за ст. 286 ч.1 КК України провадження по справі було закрито на підставі п. «в» ч. 1 ст. 1 та ст. 6 ЗУ «Про амністію» від 08.07.2011 року.
У 2012 році апеляційним судом Херсонської області були скасовані 3 вироки в частині призначення покарання з випробуванням.
Вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області від 24 липня 2012 року скасовано вирок Каховського міськрайонного суду від 25 квітня 2012 року щодо особи К. за ч. 2 ст. 389 КК України в частині призначення покарання. Судом апеляційної інстанції постановлено новий вирок. Колегія суддів вважає, що суд дав правильну юридичну та належну оцінку діям особи К. , злочинні дії К. правильно кваліфікував за ч. 2 ст. 389 КК України, однак необґрунтовано звільнив засудженого від відбування покарання з випробувальним строком на 1(один) рік, не врахував – що будучи засудженим 31.10.2011 року Цюрупинським районним судом Херсонської області за ст.. 185 ч. 1 КК України до покарання 200 (двісті) годин громадських робіт – К. на шлях виправлення не став, умисно ухилявся від їх відбування, відпрацювавши при цьому лише 60 (шістдесят) годин із встановлених, тому призначене покарання не є необхіднім та достатнім для його виправлення, попередження нових злочинів. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 367 КПК України – невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого є підставою для скасування вироку.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області від 15 травня 2012 року скасований вирок Каховського міськрайонного суду від 12 січня 2012 року щодо особи Б. Цим вироком особу Б. засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією ½ майна. На підставі ст. 75 КК України особу Б. звільнено від відбування основного і додаткового покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки. Згідно п. 3, п. 4 ст. 76 КК України на нього покладені відповідні обов’язки. Серед інших підстав, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що на порушення ч. 2 ст. 334 КПК України, призначаючи покарання особі Б. із застосуванням ст.. 75 КК України, суд не мотивував належним чином своє рішення та у вироку не зазначив, які саме обставини справи або дані про особу підсудного, він визнає такими, які дають підстави вважати, що особа винного не є суспільно небезпечною, і його виправлення можливо без ізоляції від суспільства. Також усупереч вимогам ст. 65 КК України взагалі не вказав на обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання. Приймаючи рішення про звільнення особи Б. від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд лише формально послався на те, що враховує вік підсудного, сімейний стан та стан його здоров’я, посередню характеристику.
Ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Херсонської області від 06.11. 2012 року скасований вирок Каховського міськрайонного суду від 06.06.2012 року відносно особи П. Цим вироком особу П. засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до 5 (п’яти) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України особу П. звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки. Відповідно до ст. 76 КК України особу П. зобов’язано повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи чи навчання та періодично з’являтись до зазначеної інспекції на реєстрацію. В апеляції прокурор, не оспорюючи правильність кваліфікації дій засудженого та доведеності його вини вказує, що призначене особі П. покарання із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає тяжкості скоєного злочину та особі засудженого внаслідок м’якості. На думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано врахував те, що особа П. вперше притягується до кримінальної відповідальності, особу винного, який характеризується позитивно за місцем проживання, відніс до обставин, що пом’якшують покарання щире каяття, повне визнання своєї вини та активне сприяння розкриттю злочинів, але суд не в повному обсязі врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, а тому судова колегія вважає, що призначене покарання не є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.
3. У 2012 році Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ змінений один вирок Каховського міськрайонного суду, який в апеляційному порядку не переглядався.
Так, ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.09.2012 року змінено вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 18.01.2012 року щодо особи Д. та особи Ч.: на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено осіб Д. та Ч. від призначеного покарання з ч. 2 ст. 169 КК України у зв’язку із закінченням строку давності; виключено з вироку призначення особам Д. та Ч. покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК України; за ч. 2 ст. 149 КК України вважати осіб Д. та Ч. засудженими до покарання, призначеного судом першої інстанції – п’ять років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільненими від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки із покладенням на них обов’язку, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України. У решті вирок залишено без змін.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення злочину середньої тяжкості і до дня набрання вироком законної сили минуло п’ять років. Як зазначила колегія суддів - з матеріалів справи вбачається, що особа Д. та Ч. вчинили незаконні дії щодо усиновлення за попередньою змовою групою осіб в січні 2006 року, а постановлений щодо них вирок за цей злочин, який є злочином середньої тяжкості, набрав законної сили 2 лютого 2012 року, тобто після закінчення строку давності, упродовж якого засуджених можна було притягнути до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 169 КК України. Проте суд не звернув на це увагу і призначив особам Д. та Ч. за ч. 2 ст. 169 КК України покарання, у той час як за відсутності згоди на закриття справи з нереабілітуючих підстав, згідно з положеннями ч. 5 ст. 74 КК України мав прийняти рішення про їх звільнення від покарання.
Суддями Каховського міськрайонного суду Херсонської області об’єктивно та досконало вивчаються матеріали справ зазначеної в узагальненні категорії та приймаються рішення у відповідності з чинним кримінальним законодавством України. Спірні питання при застосуванні норм матеріального та процесуального права при розгляді справ зазначеної в узагальнення категорії у суддів Каховського міськрайонного суду Херсонської області не виникали.
Додаток: Таблиці №№ 1а, 1б, 2.
Голова Каховського
міськрайонного суду І.М. Єйбог
Примітка: Інформація на веб-сайт надається у скороченому вигляді.
_03_03.png)
