УЗАГАЛЬНЕННЯ
практики розгляду Каховським міськрайонним судом Херсонської області справ,
що виникають із земельних правовідносин за 2011р.
На виконання п.1.3 плану роботи Каховського міськрайонного суду Херсонської області на І півріччя 2012р. помічником судді Каховського міськрайонного суду Разгуляєвою О.В. проведено узагальнення практики розгляду Каховським міськрайонним судом справ, що виникають із земельних правовідносин за 2011р.
Відповідно до частини першої статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливо охороною держави, яка полягає в забезпеченні раціонального використання земельних ресурсів, збереженні й відтворенні родючості ґрунтів, захисті їх від псування і забруднення, реалізації громадянами, юридичними особами та державою їхніх прав власності та землекористування відповідно до закону. Важлива роль у захисті прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб та держави в земельних і пов'язаних із ними майнових правовідносинах належить судам.
Каховським міськрайонним суду протягом 2011р. розглянуто 66 справ у порядку цивільного судочинства предметом вирішення по яких були спори, що випливають із земельних правовідносин, з них 43, що складає 65,2% з ухваленням рішення, із закриттям провадження у справі – 9 (13,6%), із залишенням позову без розгляду – 14 (21,2%).
У порядку заочного розгляду справи – 13 (30,2%), із задоволенням позову – 37 (86,05%).
По інших справах постановлювались ухвали про відмову у відкритті провадження, визнання позовних заяв неподаними та повернення позивачем.
Предметом вирішення у 7 (16,3%) справах були вимоги про визначення порядку користування (поділ) земельної ділянки, у 5 (11,6%) - про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, у 12 (27,9%) – з договорів оренди земельної ділянки, у 14 (32,5%) – про визнання права власності на земельну ділянку, в тому числі в порядку спадкування, у 2 (4,6%)– про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним, у 3 (6,9%) - щодо узгодження, відновлення меж землекористування.
У строк понад 3 місяці розглянуто 1 справу.
Судові рішення по 3 справах які оскаржувались в апеляційному порядку, ухвалами апеляційного суду Херсонської області залишалися без змін.
Такі статистичні дані, аналіз вивчених справ свідчить про те, що в основному вони вирішувались правильно, права осіб, які звертались до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів судом були захищені, а ухвалені по результатах вирішення спорів судові рішення були законними.
При вирішенні земельних спорів судді керувалися Конституцією України, Земельним кодексом України, ЗУ « Про оренду землі», ЗУ « Про плату за землю», Указ Президента України « Про порядок розпаювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям від 08.08.1995р. № 720/95, ЗУ « Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», ЗУ « Про фермерське господарство».
Крім того, з питань застосування земельного законодавства судді керувалися роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в постанові від 16 квітня 2004р. № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» та постановою від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».
Судді дотримуються вимог чинного законодавства при прийомі позовних заяв.
Велика кількість позовних заяв подаються без додержання вимог викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України, або не сплачено судовий збір, на що судді реагують відповідно до вимог ст. 121 ч.1 та ч.2 ЦПК України.
Ухвалою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 01.03.2011р. позовну заяву громадянина К, громадянина М. ( в інтересах громадянина С.) до Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області про визнання права власності на земельний пай та земельну ділянку залишено без руху, оскільки позовна заява подана та оформлена із порушенням вимог п. п. 5-6 ч.2 ст.119 ЦПК України , а саме відсутній виклад обставин, які свідчать : про існування між сторонами спірних відносин з приводу спадкування ; про відсутність умов одержання дублікатів сертифікатів на право на земельну частку від Каховської районної державної адміністрації, в порядку , передбаченому п.12 Методичних рекомендацій щодо паювання земель , переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям, крім того заява не містить зазначення доказів, які б підтверджували втрату сертифікатів на право спадкодавців на земельну частку(пай).
Для усунення вказаних недоліків позовної заяви позивачам наданий строк до 18.03.2011р.
Оскільки недоліки позовної заяви в строк до 18.03.2011р. не були виправлені, ухвалою Каховського міськрайонного суду від 22.03.2011р. вказана позовна заява повернута позивачам.
Ухвалою суду від 18.07.2011р. позовна заява громадянина З. до громадян Б., П., І про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою залишена без руху з причин не долучення жодних обґрунтованих доказів протиправної поведінки відповідачів ( пояснення свідків, довідки сільської ради) .
Між тим позовна заява не може бути залишена без руху з мотивів неподання доказів. Позивач зобов'язаний лише зазначити докази, якими він обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до ст. 115 та ст. 121 ч.4 ЦПК України суддями Каховського міськрайонного суду Херсонської області заяви поверталися позивачам, оскільки справи не підсудні цьому суду.
Позовна заява громадянина Ш. до ВАТ «Херсонобленерго» в особі Каховського РЕЗ І ЕМ про усунення перешкод в оформленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, ухвалою суду від 18.04.2011р. повернута позивачу відповідно до ст. ст. 109, 115 та ст.121 ч.4 ЦПК України.
Ухвалою суду від 02.12.2011р. відмовлену у відкритті провадження за позовом громадянина Ш. до громадянина К. з тих підстав, що в ній об'єднані вимоги, які підлягають розгляду за правилами різних видів.
Дійсно, ст.16 ЦПК України вказано про недопущення об'єднання в одне провадження таких вимог, однак цим Кодексом не передбачено, що порушення вказаного правила є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до ст. 205 ч.1 п.2 п.4 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження по справі, зокрема у випадках, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет з тих самих підстав, сторони уклали мирову угоду і вона визнана судом.
Ухвалою Каховського міськрайонного суду від 16.02.2011р. в цивільній справі за позовом громадянина Ф. до громадянки Ф. про розподіл майна подружжя, визначення порядку користування та розпорядження земельною ділянкою визнано мирову угоду укладену між сторонами та провадження по справі закрито.
Ухвалою суду від 05.09.2011р. провадження по справі за позовом громадянина К. до громадянина Т. про поділ житлового будинку та встановлення порядку користування земельною ділянкою закрито, з підстав передбачених ст.205 ч.1 п.2 ЦПК України.
Згідно ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також до інших законів, що видаються відповідно до них.
П.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004р. № 7 « Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді земельних справ», припинення права власності на землю чи землекористування проводиться за підставою для визнання позовом відповідного органу виконавчої влади в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу недійним. Орган виконавчої влади може прийняти рішення, про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була правомірно одержана у власність чи користування. У цьому разі питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення, провадиться у судовому порядку.
Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 10.05.2011р. позов Каховського міжрайонного прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Каховської районної державної адміністрації Херсонської області до громадянина І., треті особи: відділ Держкомзему у Каховському районі Херсонської області, відділ земельних ресурсів Каховської державної адміністрації Херсонської області про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним, задоволено, державний акт визнаний недійсним, відділ Держкомзему у Каховському районі Херсонської області, відділ земельних ресурсів Каховської районної державної адміністрації Херсонської області зобов'язані внести зміни до земельно-облікових документів, повернути до державної власності земельну ділянку площею 5,31га, загальною вартістю 76088,39грн., розташовану на території Чорнянської сільської ради Каховського району Херсонської області.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що громадянина І. був залучений до членів ФГ « Ю» з порушенням земельного законодавства, оскільки у родинних стосунках з головою фермерського господарства не перебував, хоча й приймав участь у діяльності господарства. Наведене свідчить, що право власності на земельну ділянку для ведення фермерського господарства відповідачем набуто з порушеннями діючого законодавства України.
Допускалися помилки при вирішення спорів про визнання права власності на земельну ділянки в порядку спадкування.
Перш за все, судді не завжди враховували, що за наявності правовстановлюючих документів на спадкове майно - земельну ділянку, документального підтвердження місця, часу відкриття спадщини, підстав закликання до спадкування ( в тому числі наявності факту прийняття спадщини) та за відсутності спору між спадкоємцями свідоцтво про право на спадщину на підставі ст.ст. 1296, 1297 ЦК України видається нотаріусом.
Однак, із вивчених справ вбачається, що при наявності усіх наведених вище обставин суди відкривали провадження у справах за відповідними заявами і ухвалювали рішення по суті спору, хоча спір був відсутній.
Наприклад рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від (дата) задоволено позов Ф. до Малокаховської сільської ради про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності .
Встановлено факт родинних відносин, що К., яка померла 09.09.2003р. є рідною матір'ю Ф., померлому 21 травня 2001р.
Визнано за позивачем право власності на земельну ділянку площею 0,112 гектарів, що розташована на території Малокаховської сільської ради, в порядку спадкування після смерті К.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачу Каховською районною державною нотаріальною конторою було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку яка належала К., померлій 09.09.2003р., оскільки документи, які були подані для оформлення спадщини та підтвердження родинних відносин із спадкодавцем не підтверджують, той факт, що К. є рідною матір'ю батька позивача Ф.
Правовстановлюючий документ на земельну ділянку, що є предметом спору у даній справі, позивачем суду наданий, однак з матеріалів справи не зрозуміло, які існували перешкоди для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом у нотаріуса, після встановлення факту родинних відносин.
Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від (дата) за громадянином Г. визнано право власності на земельну частку ( пай), площею 3,15 в умовних кадастрових гектарах, розташованих на землях КСП «Краса Херсонщини» в с. Роздольне Каховського району Херсонської області в порядку спадкування після смерті Г., померлого 14.01.1997р.
Із матеріалів справи та змісту позовних вимог вбачається, що позивачка звернулася до суду з вимогою про визнання за нею право на вказану земельну ділянку в порядку спадкування, оскільки сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХС № 0208537, виданий Каховською районною державною адміністрацією 18.07.2000р., тобто після смерті Г.
Відповідно до п.2 Указу Президента України від 08.08.1995р. № 720/95, право на земельну частку (пай) мають члени КСП, кооперативу, АТ, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку , що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
Вирішуючи питання про право певної особи на земельну частку (пай), суд повинен з'ясувати, чи була ця особа членом КСП з моменту одержання державного акта про право колективної власності на землю та чи була вона внесена до списку осіб, що додається до цього державного акта.
Право на земельний пай мають направлені на навчання особи, якщо вони залишилися членами КСП, військовослужбовці строкової служби, якщо вони теж залишилися членами КСП , жінки – члени КСП, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю або пологами чи по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Так, рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від (дата) визнаючи за громадянином С. право на земельну частку(пай) із земель колективної власності КСП ім.. Леніна Каховського району Херсонської області з наступною видачею Каховською районною державною адміністрацією сертифікату на право приватної власності на земельну частку(пай) на ім'я позивача, суд керувався тим, що на момент реєстрації державного акту на право колективної власності на землю КСП ім. Леніна 14.10.1997р. позивач був членом вказаного КСП і він має право на земельний пай як член КСП на день передачі земель в колективну власність.
Відповідно до ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Орендні відносини потрібно оформляти договором. Предметом договору між громадянином –орендодавцем та орендатором може бути як земельна частка (пай), право на яку підтверджено сертифікатом, так і конкретна земельна ділянка, право на яку підтверджується державним актом на право приватної власності на землю.
При розгляді цих питань слід виходити з того, що оренда земельної частки(паю) та оренда земельної ділянки – це зовсім різні ( за предметом) якісні відносини.
Договір оренди оформляється в письмові формі та відповідно до ст. 18Закону « Про оренду землі» підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному КМУ.
Договором передбачені права та обов'язки сторін, і всі спори, що виникають між ними з приводу дотримання його умов, у тому числі орендної плати, визнання договору недійсним, дострокового припинення договірних відносин, вирішуються судом.
Стаття 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, він може бути змінений за згодою сторін.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
За змістом ст. 654 ЦК України зміна умов договору вчиняється в такій самій формі, що й договір. Оскільки відповідно до ст. 20 ЗУ « Про оренду землі» , укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, то зміни, які вносяться шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, теж набувають чинності після їх державної реєстрації.
Законом України « Про державний бюджет України» на 2008ррік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. внесено зміни до частини 4 ст. 21 ЗУ « Про оренду землі» (набули чинності з 01.01.2008р.), якими встановлено, що річна оренда плата за земельні ділянки, що перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується згідно із законом і не може бути меншою : для земель сільськогосподарського призначення – розміру земельного податку, що встановлюється ЗУ» Про плату за землю»; для інших категорій земель – трикратного розміру земельного податку, що встановлюється ЗУ « Про плату за землю».
22.05.2008р. рішенням Конституційного Суду України визнані неконституційними положення ЗУ « Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України, тому зміни до частини 4 ст. 21 ЗУ « Про оренду землі», в тій же редакції повторно були внесені ЗУ « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України « від 03.06.2008 і набули чинності 04.06.2008р.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЗУ Про плату за землю» грошова оцінка земельної ділянки щороку, станом на 1січня , уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується КМУ.
Отже, встановивши, що законодавчо змінено розмір орендної плати за землю, про що орендар був повідомлений, але ухилявся від вчинення дій, спрямованих на внесення відповідних змін до договору оренду землі, суди повинні враховувати вказані нормативні акти при вирішенні спорів про внесення змін до договір у частині зміни орендних ставок.
Так, наприклад, за вказаних підстав, рішенням Каховського міськрайонного суду від (дата) позовні вимоги Каховської міської ради до громадянина П. про зобов'язання внести зміни до договору оренди земельної ділянки задоволено повністю. Вирішено внести зміни до договору оренди землі, укладеного у 2007р. між Каховською міською радою та П., виклавши пункт 7 в наступній редакції « 7. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, що становить 3 відсотки від нормативної грошової оцінки, з урахуванням щорічної її індексації».
Інші умови договору , до яких не внесені зміни, зберігають чинність.
Дійсна додаткова угода є невід'ємною частиною вищезазначеного Договору і набирає чинність з дати реєстрації у міській раді, складена у 3 примірниках, по одному примірнику для кожної із сторін і один для органу реєстрації».
Ухвалою апеляційного суду Херсонської області вказане рішення суду залишено без змін.
Однією з найчастіших підстав звернення з вимогами про розірвання договору оренди земельної ділянки є використання землі не за цільовим призначенням.
У вирішенні таким спорів судам рекомендується брати до уваги, що відповідно до ст. 32 ЗУ « Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі: невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору; випадкового знищення чи пошкодження об»акта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки ; а також на підставах , визначених Земельним кодексом та іншими законами України.
Також однією з найпоширеніших підстав розірвання договору оренди земельної ділянки позивачами зазначається заборгованість з орендної плати.
За змістом статей 1,13 ЗУ «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати в установленому розмірі.
Разом з тим, доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватись належними доказами, наприклад довідкою, виданою державною податковою інспекцією, про наявність ( або відсутність) заборгованості по земельному податку та оренді землі.
Заочним рішенням Каховського міськрайонного суду від (дата) позовні вимоги М., яка діє від імені Г. до П. про розірвання договору оренди земельної ділянки (паю) задоволені: розірваний договір оренди земельної ділянки ( державний акт серії … на право приватної власності на землю), укладений між Г. та П. 01.12.2006р.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що згідно акту про обстеження земельних часток (паїв), які орендує П. по Волинській сільській раді Каховського району Херсонської області від 19.08.2011р. П. не використовує орендовані земельні частки (паї) за цільовим призначенням.
У справі за позовом В., В., М., М., М. до фізичної особи-підприємця К. про розірвання договору оренди земельної ділянки Каховський міськрайонний суд , рішенням від 16.03.2011р. відмовив в задоволенні позову.
В обґрунтування заявлених вимог позивачі посилались на те, що 22.12.2006р. між М., який діяв від імені позивачів та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Каховському районному відділі Херсонської регіональної філії «Центр державного земельного кадастру». За вказаним договором передбачено сплату орендної плати щорічно особисто кожному власнику в розмірі 1272,93грн. У 2008-2010р. було проведено індексацію вартості землі із застосуванням коефіцієнтів, які склали відповідно 2,623, 3,022, 3,2, виходячи із початкової вартості землі. Згідно з Указом Президента України від 19.08.2008р. « Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), розмір орендної плати за договорами оренди земельних ділянок визначено в розмірі 3% від вартості земельної ділянки. Однак відповідач відмовляється сплачувати орендну плату у вказаному розмірі та розірвати договір оренди.
Відмовляючи в задоволенні позову , суд виходив з того, що з вимогою про зміну умов договору оренди щодо підвищення розміру орендної плати позивачі до орендаря не звертались, дія Указу Президента України № 725/2008р. від 19.08.2008р. « Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» на спірні правовідносини не поширюється і передбачені ЗУ « Про оренду землі» підстави для розірвання договору відсутні.
Ухвалою апеляційного суду Херсонської області вказане рішення залишено без змін.
Згідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.1 ст.20 ЗУ « Про оренду землі» договір оренди землі підлягає державній реєстрації та на підставі ч.1 ст.210, ч.3 ст.640 ЦК України, ч.2 ст. 125 ЗК України і ст. 18 ЗУ « Оренду землі» є укладеним з моменту його державної реєстрації.
Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від (дата) в задоволенні позову Ш. до ТОВ « Т «П» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки відмовлено за необґрунтованістю, оскільки судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що договір оренди земельної ділянки від 28.05.2009р. містить усі істотні умови, передбачені ст. 15 ЗУ « Про оренду землі», крім того його було належним чином зареєстровано. Позивач Ш. під час судового засідання визнав той факт, що між ним та відповідачем у 2009р.було підписано вказаний договір оренди земельної ділянки. Також відсутні жодні підстави, визначені ст.15 ЗУ « Про оренду землі», ст. ст. 203,215,216 ЦК України, які мають наслідком визнання правочину недійсним, зокрема договору оренди земельної ділянки.
Крім того, суддями Каховського міськрайонного суду розглядалися справи про визначення порядку користування та розпорядження земельною ділянкою.
Судді під час вирішення вказаних спорів виходили з того, що відповідно до ст. 358 ч.3 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Стаття 88 ЗК України передбачає, що володіння, користування і розпорядження майном, що перебуває у спільній частковій власності у разі недосягнення згоди, здійснюється у судовому порядку, учасник спільної часткової власності на землю має право на отримання його у володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.
Так наприклад, рішенням Каховського міськрайонного суду від (дата) позов М. до Мп. про визначення порядку користування та розпорядження земельною ділянкою задоволено.
Встановлено порядок користування земельною ділянкою при домоволодінні №__ по вул. ______ м. Каховка Херсонської області за запропонованим першим варіантом висновку експерта № 23 від 28.04.2011р. у відповідності з яким виділити в користування співвласнику із часток ½ частини домоволодіння М. земельну ділянку загальною площею 472м2, яка не пропорційна частці в домоволодінні, в тому числі в особисте користування -
Суд виходив з того, що між сторонами склався певний порядок користування спірною земельною ділянкою, права співвласників не порушуються, запропонований перший варіант судової будівельно-технічної експертизи, за згодою сторін, найбільш співпадає з фактичним користуванням земельною ділянкою.
Із вивчених справ вбачається, що у випадку , коли в процесі складання технічної документації для видачі державних актів на право власності на земельні ділянки, які перебували у користуванні фізичних осіб як відведені їм раніше для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, сусідні землекористувачі відмовлялися підписати акт узгодження меж земельних ділянок, то для реалізації свого права на приватизацію громадяни зверталися до суду з відповідними позовними вимогами.
Погодження меж із суміжними власниками та землекористувачами здійснюється при проведенні кадастрових зйомок, зазвичай для відновлення меж земельних ділянок, що вже перебувають у користуванні особи.
Спірні питання, які виникають між землекористувачами щодо визначення спільних меж та їх відновлення регулюються ст.ст.106,107 ЗК України , які й підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. При цьому ст.198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є « погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами».
Якщо суміжний землевласник або землекористувач відмовляється підписувати акт погодження меж орган уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акту, а із мотивів відмови.
Таким чином, підписання акту погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. З огляду на це, слід вважати, що спір про право у випадку не підписання акту погодження меж відсутній, позовні вимоги з цього приводу судами розглядатися не повинні.
Так, рішенням Каховського міськрайонного суду від 29.08.2011р. в задоволенні позову Ф. до П., Ш., Ц., третя особа: Каховська міська рада Каховського району Херсонської області, Відділ Держкомзему у Каховському районі Херсонської області, про визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження її меж із землекористувачем сусідньої земельної ділянки – відмовлено в повному обсязі.
Рішення обґрунтоване тим, що відповідно до ст. ст. 12, 118 ЗК України лише міська рада уповноважена передавати у власність громадян земельні ділянки в межах території міста, таким чином приватне підприємство «К -ЗІС», яке розробляло технічну документацію по складанню державного акту на право власності на земельну ділянку, не мало права збільшувати її до 421кв.м.. Наявність в матеріалах інвентарних справ планів земельних ділянок, що розташовані по вул. ___ і суміжної по вул. ____ у м. Каховка свідчить про встановлення між суміжними землекористувачами меж.
Зважаючи на те, що за розробленою технічною документацією розмір земельної ділянки позивачки безпідставно збільшено її вимоги про визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження її меж з землекористувачем сусідньої земельної ділянки є безпідставними.
Ухвалою апеляційного суду Херсонської області вказане рішення Каховського міськрайонного суду залишено без змін.
Рішенням суду позовні вимоги К. до Б., третя особа: Каховська міська рада Херсонської області, приватне підприємство « К-ЗІС», Херсонська регіональна філія ДП « Центр державного земельного кадастру» про усунення перешкод у об'єднанні земельної ділянки шляхом визнання неправомірними дій щодо не підписання акту узгодження зовнішніх меж землекористування, надання дозволу на оформлення технічної документації і видачу державного акту на право власності на земельну ділянку без підпису в акті узгодження меж землекористування, задоволено.
Визнано неправомірними дії Б.., щодо не підписання К. акту узгодження зовнішніх меж землекористування.
Надано дозвіл Херсонській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» та приватному підприємству «К –ЗІС» на оформлення технічної документації і видачу державного акту на право власності на земельну ділянку площею 458кв.м., розташовану за адресою : вул. ____, м. Каховка Херсонської області, К., без підпису Б. у акті узгодження зовнішніх меж землекористування від 05.08.2011р.
При винесенні вказаного рішення судом не з'ясовувались причини відмови відповідачів від погодження меж суміжних земельних ділянок та не досліджувались обставини щодо правової суті та правового значення вчинення такої дії, як погодження цих меж при виготовленні технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку.
Суд в рішенні не зазначив та не застосував норму матеріального права, яка регулює правовідносини, що виникли між сторонами при узгодженні зовнішніх меж сусідніх земельних ділянок та не перевіряв, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту своїх прав у цих правовідносинах передбаченим земельним законодавством способом.
З урахуванням викладеного, вважаю необхідним звернути увагу суддів на дотримання норм матеріального та цивільно-процесуального права, на недоліки, які мали місце при розгляді суддями справ, що виникають із земельних правовідносин за 2011р. та шляхи їх усунення.
Вик.Помічник судді
Каховського міськрайонного суду
Херсонської області О.В.Разгуляєва
Примітка: Інформація на веб-сайт надається у скороченому вигляді.
_03_03.png)
