Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
У випадках, встановлених законом, до суду із заявою про видачу судового наказу можуть звертатись органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (частина перша статті 45, частина друга статті 95 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК).
Перелік вимог, визначених частиною першою статті 96 ЦПК, які можуть розглядатися в порядку наказного провадження, є вичерпним.
Вимоги, за якими може бути виданий судовий наказ, передбачені статтею 96 ЦПК, підлягають судовому захисту виключно у порядку наказного провадження, оскільки частиною третьою статті 118 ЦПК передбачено, що позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом. Крім того, не допускається одночасне звернення до суду із заявою про видачу судового наказу та пред’явлення позову про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відмова у прийнятті заяви про видачу судового наказу чи його скасування унеможливлюють повторне звернення з такою самою заявою в порядку наказного провадження, але не перешкоджають пред’явленню позову.
Відмова у відкритті провадження у справі, ухвалення рішення по суті позову чи закриття провадження у справі перешкоджають розгляду цієї самої вимоги з тих самих підстав у порядку наказного провадження.
У порядку цивільного судочинства не можуть розглядатися заяви про видачу судового наказу щодо вимог, які підлягають розгляду в порядку господарського чи адміністративного судочинства. У разі, якщо така вимога була заявлена, суд відмовляє у прийнятті заяви на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК.
В 2014 році в Каховському міськрайонному суді перебувало на розгляді 328 справ наказного провадження, в тому числі за 2014 рік до Каховського міськрайонного суду надійшло 317 заяв про видачу судового наказу. За даний період розглянуто 328 заяв, з них повернуто 28 заяв, відмовлено у відкритті наказного провадження щодо 80 заяв, видано 219 судових наказів, з яких один наказ про виплату заробітної плати і 218 наказів про стягнення заборгованості житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг.
Заява про видачу судового наказу подається до суду за загальними правилами підсудності, встановленими главою 1 розділу III ЦПК. Зокрема, заява подається до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання фізичної особи або за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її перебування чи місцезнаходженням юридичної особи (стаття 109 ЦПК); на вимогу про стягнення заробітної плати поширюються також правила підсудності за вибором заявника – за зареєстрованим місцем його проживання чи перебування (частина перша статті 110 ЦПК).
У разі порушення правил підсудності заява повертається заявникові для подання до належного суду, про що постановляється ухвала (стаття 115 ЦПК), яка може бути оскаржена в апеляційному порядку. В 2014 році всі заяви про видачу судового наказу були подані з дотриманням правил підсудності.
Заява про видачу судового наказу за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 98 ЦПК, а в разі неналежного оформлення заяви чи несплати судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу. До заяви, яка подається представником заявника, має бути додано документ, що підтверджує його повноваження, згідно зі статтею 42 ЦПК.
У разі подання заяви про видачу судового наказу особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, у заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
Протягом 2014 року було повернуто 28 заяв про видачу судового наказу, з яких: 27 заяв у зв’язку з невиконанням вимог статей 119-120 ЦПК України, 1 – за заявою заявника.
Судовий збір за вимогами про видачу судового наказу становить 50 відсотків ставки, що визначається з оспорюваної суми у разі звернення до суду з позовом у порядку позовного провадження. Положення ЦПК про наказне провадження не містять заборони щодо вирішення питання про відстрочку та розстрочку судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх оплати у разі подання відповідної заяви (стаття 82 ЦПК).
За змістом статті 98, пункту 2 частини третьої статті 100, статті 103 ЦПК до заяви про видачу судового наказу додаються оригінали або належним чином завірені копії документів, які підтверджують матеріально-правову вимогу заявника. На такі документи поширюються вимоги статей 58 і 59 ЦПК щодо належності та допустимості доказів.
До постановлення суддею ухвали про відкриття наказного провадження заявник має право подати клопотання про повернення заяви про видачу судового наказу. У цьому випадку подана заява повертається заявнику, про що постановляється ухвала (пункт 2 частини першої, частина друга статті 100 ЦПК).
Повернення заяви про видачу судового наказу допускається у випадках, передбачених частиною першою та абзацом 3 частини шостої статті 100 ЦПК, про що постановляється відповідна ухвала не пізніше наступного дня із дня надходження заяви до суду. Така ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку (пункт 3 частини першої статті 293 ЦПК). У зазначених випадках повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду з такою самою заявою після усунення її недоліків.
Відмова у прийнятті заяви про видачу судового наказу допускається з підстав, наведених у частині третій та абзаці 4 частини шостої статті 100 ЦПК, про що суддею постановляється ухвала у строк, вказаний частиною сьомою статті 100 ЦПК.
Ухвала про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу має бути мотивованою, вона може бути оскаржена в апеляційному порядку (пункт 1 частини першої статті 293 ЦПК).
У 2014 році суддями Каховського міськрайонного суду відмовлено у відкритті наказного провадження щодо 80 заяв про видачу судового наказу. У п’яти випадках суд відмовив у відкритті наказного провадження на підставі п.3.ч.3 ст. 100 ЦПК України (у зв’язку зі смертю боржника), в одному випадку не підтверджена документально зміна прізвища боржника. Щодо двадцяти трьох заяв суддями було прийняте рішення про відмову у відкритті наказного провадження на підставі ч.6 ст. 100 ЦПК України – у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи. Щодо п’ятдесят одної заяви про видачу судового наказу суддями було відмовлено у відкритті наказного провадження на підставі того, що із заяви та доданих документів вбачався спір про право. При прийнятті відповідного рішення судді керувалися Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №14 від 23.12.2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», згідно якої наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні. Найчастіше із доданих документів вбачається відсутність договору про надання послуг або пропуск позовної давності заявлених вимог, що є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу.
За відсутності підстав для залишення заяви про видачу судового наказу без руху, повернення заяви чи відмови у прийнятті заяви суддя у строк, визначений частиною сьомою статті 100 ЦПК, постановляє ухвалу про відкриття наказного провадження та у триденний строк із моменту її постановлення видає судовий наказ по суті заявлених вимог (частина перша статті 102 ЦПК).
Разом із тим, за відсутності у розділі II ЦПК спеціальної норми щодо вирішення певного процесуального питання, суд має право застосувати загальні положення цього Кодексу, якщо вони не суперечать суті наказного провадження. Зокрема, суд може застосувати положення статей 219–221 ЦПК щодо усунення недоліків виданого судового наказу; положення розділу VI ЦПК щодо процесуальних питань, пов’язаних із виконанням судових рішень.
Відповідно до статті 104 ЦПК копія судового наказу одночасно з копіями заяви стягувача і доданих до неї документів не пізніше наступного дня після його видачі надсилається боржникові рекомендованим листом із повідомленням у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті.
Отримане зворотне повідомлення секретар канцелярії обов’язково підшиває до матеріалів справи, що підтверджує факт отримання боржником судового наказу.
Умови, за яких судовий наказ набирає законної сили, після чого видається стягувачеві для пред’явлення до виконання, визначені статтею 106 ЦПК. Зокрема, судовий наказ набирає законної сили у разі ненадходження від боржника заяви про скасування судового наказу протягом трьох днів після закінчення строку на її подання, визначеного частиною першою статті 105 ЦПК України (десять днів із дня отримання копії судового наказу), а день отримання боржником копії судового наказу визначається відповідно до вимог частини четвертої статті 104 цього Кодексу.
Заява про скасування судового наказу за формою і змістом має відповідає вимогам статті 105 ЦПК та має бути подана протягом десяти днів із дня отримання надісланих боржникові документів, визначених статтею 104 ЦПК. Така заява може бути подана як боржником чи його представником, так і органами та особами, яким у випадках, встановлених законом, надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (частина перша статті 45, частина друга статті 105 ЦПК), із зазначенням підстав для такого звернення до суду в інтересах боржника.
У заяві про скасування судового наказу має бути зазначено не лише про оспорення наказу, а й про обставини, які свідчать про повну чи часткову необґрунтованість вимог стягувача, а також посилання на докази, якими боржник обґрунтовує свої заперечення проти заявлених вимог. Самі докази можуть бути подані суду при розгляді заяви про скасування судового наказу.
До неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу застосовуються норми статті 121 ЦПК (залишення її без руху з відповідними наслідками).
ЦПК і Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» не передбачено сплати судового збору за подання заяви про скасування судового наказу.
Заява про скасування судового наказу розглядається суддею, який визначається автоматизованою системою документообігу суду відповідно до статті 11-1 ЦПК.
Заява про скасування судового наказу, подана після закінчення встановленого законом строку, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку подання цієї заяви (частина друга статті 105-1 ЦПК). Така заява розглядається судом у судовому засіданні в порядку, визначеному статтею 73 ЦПК.
Заява про скасування судового наказу розглядається у відкритому судовому засіданні протягом десяти днів із дня постановлення ухвали про її прийняття з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, про час і місце розгляду заяви, проте їх неявка у разі належного повідомлення не перешкоджає розгляду такої заяви.
Протягом 2014 року в Каховському міськрайонному суді перебувало на розгляді 39 заяв про скасування судового наказу, з яких надійшло у даному періоді – 37 заяв, розглянуто 36, повернуто – 3 заяви, залишено без розгляду 2 заяви, та залишок на початок 2015 року склав 3 заяви. Скасовано 31 судовий наказ.
Повноваження суду за наслідками розгляду заяви про скасування судового наказу вичерпно визначені частиною восьмою статті 105-1 ЦПК. При цьому, як у разі залишення такої заяви без задоволення, так і в разі скасування судового наказу, суд постановляє ухвалу, у випадку скасування судового наказу роз’яснює, що стягувач має право на розгляд заявлених вимог у позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред’явлення позову.
У разі зміни судового наказу суд видає новий судовий наказ, який за змістом має відповідати вимогам статті 103 ЦПК.
Ураховуючи, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, як змінений судовий наказ, так і судовий наказ, щодо якого суд прийняв ухвалу про залишення заяви про його скасування без задоволення, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку за правилами оскарження рішення суду. У касаційному порядку зазначені судові рішення не оскаржуються.
Враховуючи особливість наказного провадження як спрощеної процедури судового провадження, спрямованої на ефективність судового розгляду, суди е допускають порушення передбачених строків розгляду справ, зокрема безпідставної відмови у видачі судового наказу, а також їх видачі у випадках, не передбачених законом.
_03_03.png)
