ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Державної судової
адміністрації України
05.12.2013 № 169
ІНСТРУКЦІЯ
щодо формування картки на особу, стосовно якої судом розглянуто матеріали кримінального провадження
1. Загальні положення
1.1. Ця Інструкція регламентує методику формування даних у картці на особу, стосовно якої судом розглянуто матеріали кримінального провадження (далі - картка)та порядок роботи з нею.
1.2. Викладені в Інструкції правила розроблено відповідно до положень чинного законодавстваУкраїни.
За дотримання вимог цієї Інструкції відповідає працівник апарату суду, на якого покладено обов'язки з формування картки, а контроль за цією ділянкою роботи здійснює керівник апарату суду.
1.3. Картка формується працівником апарату суду, на якого такі обов'язки покладено керівником апарату суду чи особою, яка виконує його обов'язки відповідно до чинного законодавства.
1.4. Картка формується одразу ж після винесення судового рішення тільки стосовно осіб, щодо яких до суду на розгляд надійшли обвинувальні акти, клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, про застосування примусових заходів медичного характеру або про застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру, чи стосовно яких розпочате кримінальне провадження відповідно до статті 477 Кримінального процесуального кодексу України(далі – матеріали кримінального провадження).
У разі направлення матеріалів кримінального провадження за підсудністю, картка на особу не заповнюється.
На кожну особу, стосовно якої розглядалися матеріали кримінального провадження, формується окрема картка.
2. Структура картки
2.1. Картка складається з шести розділів:
I. Відомості про особу на момент учинення кримінального правопорушення;
II. Відомості про кримінальне правопорушення;
III. Відомості про судове рішення;
IV. Відомості про апеляційне провадження;
V. Відомості про касаційне провадження;
VI. Відомості про набрання вироком (ухвалою) законної сили.
2.2. Картка містить 24 пункти. Кожний пункт складається з показників, що мають цифрові значення.
2.3. Основний принцип заповнення полягає в тому, що у відповідних полях проставляється цифрове значення, визначене для цього пункту.
3. Порядок формування картки
3.1. Загальні положення
3.1.1. Формування картки починається із заповнення українською мовою даних: прізвища, імені, по батькові особи, стосовно якої розглядаються матеріали кримінального провадження, єдиного унікального номера, номеру кримінального провадження, кодових позначень суду і судді (головуючого в судовому засіданні).
3.1.2. Коди судів визначаються Державною судовою адміністрацією України, а коди суддів - відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України (далі - територіальне управління ДСА України). При цьому вперше коди суддів визначаються за прізвищами суддів в алфавітному порядку, а далі в порядку призначення суддею відповідного суду.
У разі звільнення судді цього суду з посади код, визначений для нього, залишається без змін (для роботи з архівом), а в разі призначення нового судді - визначається код, наступний за тим, що був наданий останнім у цьому суді.
3.1.3. Продовжуючи формувати наступні поля картки, необхідно визначити статтю Кримінального кодексу України (далі - КК України), за якою облікувати особу в розділах I та II, а також у пунктах 14, 15 "б" розділу III.
Для цього насамперед необхідно визначити статус особи, якого вона набуває після набрання чинності судовим рішенням: особа буде вважатися засудженою; виправданою; такою, до якої застосовано примусові заходи медичного характеру; такою, стосовно якої провадження закрито; такою, відносно якої матеріали кримінального провадження повернуті прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК України, чи на досудове розслідування. Після цього облікувати особу за тією статтею КК України, за якою винесено таке судове рішення.
Якщо згадане судове рішення винесено за кількома статтями КК України, то в розділах I і II картки проставляються цифрові значення, що відповідають кримінальному правопорушенню, за яке передбачено більш суворе покарання, тобто особа обліковується за тією статтею КК України, яка передбачає більш суворе покарання. У разі, якщо санкції статей передбачають однакові за видом та мірою покарання, особа обліковується за статтею, яка відповідає більш розповсюдженому кримінальному правопорушенню.
Наприклад, особу засуджено за частиною першою статті 160, частиною другою статті 161 КК України; за частиною першою статті 176 КК України виправдано, а за частиною другою статті 177 КК України провадження закрито. Статус особи - особа засуджена, а оскільки її засуджено за двома статтями КК України, необхідно визначити за якою саме проводити облік. Для цього потрібно визначити якої статті верхня межа санкції більша, тобто переглянути КК України. У нашому прикладі верхня межа санкції частини першої статті 160 КК України - 3 роки позбавлення волі, а частини другої статті 161 КК України - 5 років, тобто облік слід проводити за частиною другою статті 161 КК України.
3.1.4. У разі внесення апеляційною чи касаційною інстанцією змін до кваліфікації кримінального правопорушення чи до результатів розгляду кримінального провадження, що потягне за собою зміну обліку особи, передбаченого пунктом 3.1.3 цієї Інструкції, облік ведеться з урахуванням цих змін.
3.2. Розділ I. Відомості про особу на момент учинення кримінального правопорушення
3.2.1. Заповнюючи пункт 2, потрібно мати на увазі, що вік ураховується за числом виповнених повних років. Особа вважається такою, яка досягла певного віку, не в день народження, а починаючи з наступної доби.
3.2.2. Неповнолітньою вважається особа, яка не досягла 18 років.
Якщо особа притягується до відповідальності за декілька кримінальних правопорушень, одне з яких учинено в неповнолітньому віці, а інші кримінальні правопорушення - після досягнення повноліття, особу слід вважати неповнолітньою лише тоді, коли в неповнолітньому віці вчинене кримінальне правопорушення, за яке передбачено більш суворе покарання.
3.2.3. Заповнюючи пункт 3, слід зараховувати:
до робітників - осіб, які на момент учинення кримінального правопорушення безпосередньо були зайняті в процесі виробництва матеріальних цінностей, а також осіб, які були зайняті переміщенням вантажів, перевезенням пасажирів, наданням комунальних послуг, а також телеграфістів, операторів зв'язку, радіооператорів, фотооператорів, операторів обчислювальних, копіювальних та розмножувальних машин, членів екіпажів морських суден виробничого флоту, офіціантів, склографістів (ротаторників), склопротиральників, дезінфекторів, машиністів, водіїв, садівників, ліфтерів, гардеробників, швейцарів, кур'єрів, кастелянш, опалювачів, маркувальників, вагарів, возіїв, конюхів, кучерів, двірників, прибиральників територій і приміщень, сезонних робітників тощо;
до державних службовців (для вимог цієї Інструкції) - осіб, які на момент учинення кримінального правопорушення займали посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання функцій держави, а також депутатів усіх рівнів (народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати сільських, селищних, міських, районних, обласних рад); сільських, селищних, міських голів та голів районних, обласних, районних у місті рад; осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які проходять державну службу в підрозділах органів внутрішніх справ, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції (підрозділи: кримінальної міліції, міліції громадської безпеки, транспортної міліції, державної автомобільної інспекції, міліції охорони, спеціальної міліції); прокурорів усіх рівнів, їх заступників, помічників, слідчих прокуратури; суддів; посадових осіб системи органів державної податкової служби, митної служби, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інших органів, що здійснюють правоохоронні функції;
до інших службовців - осіб, які не належать до державних службовців, але які на момент учинення кримінального правопорушення виконували адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі обов'язки або виконували такі обов'язки за спеціальним повноваженням: керівники колективних чи приватних підприємств та організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами, їх заступники), керівники ділянками робіт (майстри, виконавці робіт, бригадири), а також інших службовців;
до військовослужбовців - осіб, які на момент учинення кримінального правопорушення проходили військову службу у Збройних Силах України та інших військових формуваннях; які працювали у виправних колоніях та мали спеціальні звання;
до лікарів, фармацевтів - осіб, які на момент учинення кримінального правопорушення були лікарями чи фармацевтами, у тому числі ті, які займалися приватною медичною чи фармацевтичною практикою як різновидами підприємницької діяльності;
до працівників засобів масової інформації - журналістів, редакторів, кореспондентів, інших працівників засобів масової інформації;
до фізичних осіб - підприємців - осіб, які зареєстровані суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи;
до працівників господарських товариств- працівників акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, товариств з додатковою відповідальністю, повних товариств, командитних товариств;
до студентів навчальних закладів - студентів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів;
до осіб, які займалися іншими заняттями, - усіх інших осіб, заняття яких не зазначені вище;
до пенсіонерів - осіб, яким призначено пенсії. Якщо злочин скоїв пенсіонер, який працює, то потрібно вказати фактичне його заняття;
до зареєстрованих безробітних–осіб працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи;
до осіб, які утримувалися в установах виконання покарань чи під вартою, - осіб, які на момент учинення кримінального правопорушення перебували під вартою чи відбували покарання у вигляді позбавлення чи обмеження волі, арешту.
3.2.4. У пункті 4 освіта особи визначається відповідно до законодавства про освіту.
Особа вважається такою, що здобула освіту:
повну вищу - якщо вона закінчила вищий навчальний заклад третього або четвертого рівнів акредитації (інститут, консерваторію, академію, університет) і має освітньо-кваліфікаційний рівень "спеціаліст" чи "магістр";
базову вищу - якщо вона закінчила вищий навчальний заклад першого або другого рівнів акредитації (технікум, училище, крім училищ, перерахованих як професійно-технічні навчальні заклади, коледж, інші, прирівняні до них вищі навчальні заклади) і має освітньо-кваліфікаційний рівень "молодший спеціаліст" чи "бакалавр";
професійно-технічну - якщо вона закінчила професійно-технічний навчальний заклад (професійно-технічне училище, професійно-художнє училище, професійне училище соціальної реабілітації, училище-агрофірму, училище-завод, вище професійне училище, навчально-виробничий центр, центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсовий комбінат, інші типи закладів, що надають робітничу професію) і їй присвоєно кваліфікацію "кваліфікований робітник" (випускникам вищих професійних училищ) і "молодший спеціаліст";
повну загальну середню - якщо вона закінчила середню загальноосвітню школу третього ступеня (старшу школу) та отримала атестат про середню освіту;
базову загальну середню - якщо вона закінчила середню загальноосвітню школу другого ступеня (основну школу) та отримала відповідний документ;
початкову загальну - якщо вона закінчила середню загальноосвітню школу першого ступеня (початкову школу).
Якщо особа не має освіти, в пункті 4 проставляється цифрове значення "7".
3.2.5. Пункт 8 заповнюється з урахуванням розділу XIII Загальної частини КК України. Особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.
У разі закриття провадження за попередній злочин у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності з різних підстав - у зв'язку з дійовим каяттям, з примиренням винного з потерпілим, з передачею особи на поруки, із зміною обстановки, із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі Закону України "Про амністію" тощо - у пункті 8 ставиться "2".
У пункті 8 ставиться "3", якщо особа за попереднім вироком суду звільнена від покарання чи відбула покарання за діяння, злочинність і караність якого усунуті законом, або була реабілітована.
У разі погашення чи зняття попередньої судимості в пункті 8 проставляється цифрове значення "4".
3.2.6. За наявності в особи декількох не знятих і непогашених судимостей чи за декілька злочинів у пункті 9 зазначається судимість за злочин, що передбачає більш суворе покарання, або за більш розповсюджений злочин.
3.2.7. У разі відбуття призначеного покарання повністю особою, яка має не зняту чи непогашену судимість, у пункті 10 ставиться "1".
Пункт 10 (умови звільнення від покарання) заповнюється за даними про останнє місце відбуття покарання. Показник про умовно-дострокове звільнення від покарання заповнюється в разі звільнення від усіх видів покарання.
Якщо особа була засуджена до позбавлення чи обмеження волі або арешту, але на момент учинення нового кримінального правопорушення з різних причин не перебувала в установах виконання покарань, у тому числі і в разі ухилення засудженого від відбування покарання, у пункті 10 зазначається "5"; у разі засудження особи до іншого покарання в пункті 10 зазначається цифровий показник "6".
У разі вчинення кримінального правопорушення в період відбуття покарання в установах виконання покарання (у виді позбавлення чи обмеження волі або арешту), то в пункті 10 ставиться "7".
Якщо особа вчинила нове кримінальне правопорушення у період іспитового строку в пункті 10 зазначається"8".
3.3. Розділ II. Відомості про кримінальне правопорушення
3.3.1. У полі "суть обвинувачення" цього розділу стисло викладається українською мовою суть обвинувачення згідно з обвинувальним актом, клопотанням про направлення матеріалів кримінального провадження до суду для застосування примусових заходів медичного характеру чи виховного характеру, про звільнення від кримінальної відповідальності, про порушення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого. У разі зміни прокурором обвинувачення в процесі розгляду матеріалів кримінального провадження це поле викладається з урахуванням внесених змін.
Пункти 11 - 13 у разі засудження особи заповнюються згідно з вироком суду, тобто група відображається як організована лише за умови визнання її судом організованою, в інших випадках, як виняток, заповнюються згідно з обвинувальним актом, клопотанням про направлення матеріалів кримінального провадження до суду для застосування примусових заходів медичного характеру.
3.3.2. Заповнюючи пункт 11, слід керуватися такими правилами. Злочин учинено групою дорослих осіб, якщо в ньому брали участь або вчинили його спільно декілька (двоє або більше) осіб, які досягли повноліття - 18 років.
Злочин учинено групою неповнолітніх осіб, якщо в ньому брали участь або вчинили його спільно декілька (двоє або більше) осіб, які не досягли повноліття - 18 років.
Якщо злочин учинений організованою групою чи злочинною організацією неповнолітніх осіб або організованою групою чи злочинною організацією осіб, в яких брали участь дорослі та неповнолітні (змішана група), то в картці вказується цифрове значення відповідно "6" або "8".
3.3.3. У разі вчинення злочину громадянином іншої держави в пункті 13 ця держава зазначається українською мовою.
3.4. Розділ III. Відомості про судове рішення
3.4.1. Цей розділ заповнюється на підставі рішень місцевих, апеляційних загальних судів та касаційної інстанції, для чого введені додаткові поля, заповнюючи які, потрібно керуватися правилами, наведеними в підпунктах 3.4.2 - 3.4.7 Інструкції.
3.4.2. Заповнюючи пункт 14 картки, слід керуватися правилами, наведеними в пунктах 3.1.3, 3.1.4 цієї Інструкції.
При цьому слід пам'ятати, що особа вважається засудженою, якщо її засудили хоча б за один із злочинів, що пред'являвся обвинуваченням, а виправданою - лише в разі виправдання за всіма статтями пред'явленого обвинувачення.
Якщо ж особу за кількома статтями КК України виправдано, а за іншими - провадження закрито, у пункті 14 проставляються цифрові значення, що відповідають кримінальному правопорушенню, за яким провадження закрито і за яке законодавством передбачено більш суворе покарання.
У разі виправдання особи за кількома статтями, особу слід обліковувати за те кримінальне правопорушення, за яке передбачено більш суворе покарання.
Якщо відповідно до суду надійшло клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру і суд виніс рішення про застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру, то в пункті 14 картки на особу використовується цифрове значення "01" - засуджено, а пункті 16картки на особу – показник "38" та зазначається "примусові заходи виховного характеру". У разі ухвалення судом іншого рішення стосовно цього провадження необхідно обирати відповідні цифрові значення з пункту 14 картки на особу.
Картка на особу заповнюються у цьому випадку лише стосовно неповнолітніх осіб, які відповідно до статті 22 КК України є суб’єктами злочинів.
Під час заповнення пункту 14 не використовується цифрове значення "06", воно застосовується лише у разі обліку статей КК України в пункті 15"а" картки.
У разі закриття провадження у зв'язку з тим, що існує вирок або ухвала про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню, у зв’язку з дійовим каяттям, з примиренням винного з потерпілим, зі зміною обстановки, з передачею особи на поруки, з відмовою прокурора або потерпілого, його захисника від обвинувачення в кримінальному провадженні, з амністією чи смертю особи, стосовно якої розглянуто кримінальне провадження, в пункті 14 проставляються відповідні цифрові значення від "07" до "14". Якщо кримінальне провадження закрито з інших підстав, у пункті 14 проставляється цифрове значення "15".
У разі скасування апеляційною (касаційною) інстанцією рішення суду першої інстанції з направленням матеріалів кримінального провадження на новий судовий чи апеляційний розгляд у пункті 14 проставляється цифрове значення "16". Цифрове значення "17" у пункті 14 є резервним (у разі унесення змін до кримінального процесуального законодавства).
3.4.3. У пункті 15 "а" зазначаються всі статті Кримінальних кодексів України в редакції 1960 та 2001 років (окремо), за якими винесено судове рішення і які вказані в резолютивній частині вироку (ухвали). Навпроти кожної із статей КК України вказується цифрове значення з пункту 14 картки.
Якщо особі пред'явлено обвинувачення за частиною другою статті 115 КК України 2001 року чи за статтею 93 КК України 1960 року, то в пункті 15 "а" зазначаються і необхідні пункти вказаних статей.
У разі виключення судом з обвинувачення тієї чи іншої статті КК України або її частини в пункті 15 "а" зазначається показник "06".
Стаття, що зазначається в пункті 15 "б", повинна входити до списку статей із пункту 15 "а".
3.4.4. У пункті 16 "а" відображається покарання, яке призначене за вчинення злочинів, зазначених у пункті 15 "а", тобто за останнім вироком, у тому числі призначення покарання за сукупністю злочинів або більш м'якого покарання, ніж передбачено законом (стаття 69 КК України), але без урахування покарання, призначеного із застосуванням частини четвертої статті 70 та статті 71 КК України.
Пункт 16 "б" заповнюється лише в разі застосування судом частини четвертої статті 70 (сукупність злочинів) або/та статті 71 КК України (сукупність вироків), у якому відображається остаточно призначене покарання, тобто, коли до призначеного за останнім вироком суду покарання повністю або частково приєднується покарання (окрім додаткового), призначене за попереднім вироком суду, у тому числі, якщо після застосування частини четвертої статті 70 та статті 71 КК України призначено більш м'яке покарання, ніж передбачено законом (стаття 69 КК України).
У разі засудження до реального позбавлення волі строком до 25 років включно у полях пунктів 16 "а" та 16 "б" проставляється двома цифрами строк позбавлення волі, заокруглений до найближчого цілого числа (якщо число - одна цифра, то попереду дописується "0").
Якщо особу засуджено до іншого покарання, у пунктах 16 "а" та16 "б" проставляється цифрове значення "38" та зазначається, яке саме покарання було призначено.
У пункті 16 зазначається "39", якщо особу за вироком суду засуджено і звільнено від відбування покарання з випробуванням (статті 75, 76, 77, 78, 104 КК України) чи з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (стаття 79 КК України). У разі засудження особи із застосуванням статей 45, 461 КК України 1960 року, як виняток, у пунктах 16 "а"та 16 "б" зазначається цифрове значення "39".
Якщо особу засуджено і звільнено від покарання чи його відбування на підставі закону про амністію, у пунктах 16 "а" та 16 "б" ставиться "40".
У пунктах 16 "а" та 16 "б" зазначається "41", якщо особу засуджено і звільнено від покарання чи його відбування внаслідок утрати особою суспільної небезпечності, за хворобою, вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, чи з інших підстав.
У разі засудження особи до кількох основних покарань, які відповідно до чинного законодавства складанню не підлягають, у пунктах 16 "а" та16 "б" вказується більш суворе з них.
3.4.5. У разі застосування до засудженого кількох додаткових видів покарання, без урахування додаткового покарання, призначеного із застосуванням частини четвертої статті 70 та статті 71 КК України, у пункті 17 заповнюється відповідним значенням виду додаткового покарання, в інших - проставляється "0".
3.4.6. Застосування чи незастосування статей 69, 70, 71 КК України відображається в пункті 18.
У разі застосування судом частини четвертої статті 70 КК України в пункті 18, як виняток, зазначається цифровий показник "2".
3.4.7. У пункті 19 обліковується інформація про застосування примусового лікування до особи, яка вчинила злочин і має хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб (туберкульоз, психічні, венеричні захворювання, СНІД, лепру, хронічний алкоголізм, наркоманію).
3.5. Розділ IV. Відомості про апеляційне провадження
Розділ V. Відомості про касаційне провадження
3.5.1. Ці розділи заповнюються в разі надходження апеляційної чи касаційної скарги.
3.5.2. Розділ V - Відомості про касаційне провадження - заповнюється тільки в разі перевірки касаційною інстанцією вироку, ухвали апеляційного суду.
3.5.3. Якщо матеріали кримінального провадження розглядались в апеляційній або касаційній інстанції, то відповідний працівник апарату апеляційного суду чи суду касаційної інстанції обов'язково повинен заповнити всі показники, що стосуються апеляційної або касаційної інстанції, за правилами, наведеними в попередніх розділах.
3.5.4. У пункті 20 ставиться цифрове значення "1", якщо на судове рішення місцевого загального суду подано апеляційну скаргу, а в разі подання апеляційної скарги на судове рішення щодо особи, на яку заповнюється дана картка, у пункті 20 проставляється цифрове значення "2".
Наприклад, якщо на рішення суду, в кримінальному провадженні якого є декілька засуджених (виправданих, осіб, провадження щодо яких закрито чи стосовно яких застосовано примусові заходи медичного характеру, тощо) подано апеляційну скаргу стосовно однієї особи, то в пункті 20 картки щодо цієї особи – проставляється "2", а в решти осіб – "1".
3.5.5. У разі закриття апеляційного провадження у зв'язку з відмовою особи, яка подала апеляційну скаргу, від своїх вимог (якщо відсутні апеляційні скарги інших учасників процесу) у пункті 21 проставляється цифрове значення "1".
Якщо судом відмовлено в прийнятті апеляційної скарги до розгляду, у пункті 21 зазначається "2". У разі залишення судового рішення без змін, а апеляційної скарги - без задоволення у цьому пункті ставиться "3".
У пункті 21 ставляться цифрові значення від "04" до "07", якщо вирок, ухвалу місцевого загального суду скасовано повністю, а від "08" до "11" - якщо судові рішення скасовано у певній частині, а решту залишено без змін.
У разі зміни апеляційною інстанцією вироку чи ухвали місцевого загального суду пункті 21 зазначається "12".
3.5.6. Картки підписують головуючий суддя у кримінальному провадженні в суді першої інстанції та суддя - доповідач у кримінальному провадженні в суді апеляційної (касаційної) інстанції, які мають попередньо перевірити правильність формування картки, що стверджують своїми підписами (електронними цифровими підписами в електронному варіанті картки) у визначеному місці.
3.6. Розділ VI. Відомості про набрання вироком (ухвалою) законної сили
3.6.1. Цей розділ заповнюється судом першої інстанції (якщо судове рішення не оскаржувалося) на наступний день після набрання судовим рішенням (вироком, ухвалою) законної сили.
3.6.2. У разі перегляду судових рішень в апеляційному чи касаційному порядку, працівник апарату суду, на якого покладено обов'язки формування картки, заповнює пункт 24.
4. Порядок оформлення карток місцевими загальними судами
4.1. Якщо на вирок (ухвалу) місцевого загального суду апеляційна скарга не подавалася, працівник місцевого загального суду, на якого покладено обов'язки формування картки, заповнює пункт 20 розділу IV, ставлячи "0" та заповнює відомості про набрання вироком (ухвалою) законної сили (пункт 24 розділу VI).
4.2. Місцеві загальні суди щоквартально, до 10 числа місяця, наступного за звітним, надсилають інформацію про кількість сформованих карток (із зазначенням кількості карток, матеріали кримінальних проваджень яких надіслані до апеляційних судів) з накопичувальним підсумком за відповідний звітний період спеціалістам із судової статистики територіального управління ДСА (Додаток 1).
5. Порядок оформлення карток апеляційним судом
5.1. Після надходження матеріалів кримінального провадження з місцевого загального суду працівник апарату суду, відповідальний за реєстрацію матеріалів кримінальних проваджень, перевіряє наявність карток в комп’ютерній програмі «Д-3». У разі відсутності карток - інформує доповідача в провадженні для вжиття відповідних заходів.
5.2. Якщо картки відсутні, то апеляційним судом вимагається від загального суду першої інстанції (не повертаючи матеріали кримінального провадження) заповнення відповідних карток.
5.3. Після розгляду провадження в апеляційній інстанції працівник апеляційного суду, на якого покладено обов'язки формування картки, заповнює пункт 11 розділу II та III, IV і VI розділи картки щодо всіх осіб кримінального провадження, в тому числі і стосовно тих, на вироки (ухвали) щодо яких апеляційні скарги не подавалися.
5.4. Картки матеріалів кримінальних проваджень, що повернулися з касаційної інстанції, обробляються працівником апеляційного суду або місцевого суду, на якого такі обов’язки покладено (в залежності від суду, у який повернуто матеріали кримінального провадження).
6. Порядок зберігання карток у місцевих загальних судах
6.1. Кількість карток сформованих місцевим загальним судом у звітному періоді, має відповідати кількості засуджених, виправданих, осіб, кримінальні провадження щодо яких закрито, осіб, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру або примусові заходи виховного характеру.
6.2. Місцевими загальними судами на підставі інформації із карток автоматично формуються звіти, що надсилаються до територіальних управлінь ДСА України, які в свою чергузводять звіт по регіону та направляють його до Державної судової адміністрації України для зведення інформації по Україні в терміни та в порядку, що визначаються Державною судовою адміністрацією України.
6.3. Картки за рік, та річні звіти, що виготовлені на підставі карток, зберігаються постійно.
Додаток 1
|
Усього розглянуто кримінальних проваджень (загальна кількість сформованих карток накопичувальним підсумком) |
Усього карток, по яких вироки (постанови) набрали законної сили / кількість осіб |
Кількість карток на осіб, матеріали кримінальних провадженьяких надіслано до апеляційного суду |
Кількість карток на осіб, провадження по яких розглянуті та повернуті до місцевого загального суду (після апеляційного розгляду) |
у тому числі, судове рішення по яких скасовано |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
_03_03.png)
