ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
СПРАВА «ШВИДКА ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF SHVYDKA v. UKRAINE)
(Заява № 17888/12)
Стислий виклад рішення від 30 жовтня 2014 року
24 серпня 2011 року заявниця, член опозиційної політичної партії «Батьківщина», взяла участь у святкових урочистостях з нагоди Дня Незалежності України. У рамках проведення зазначених заходів за участю Президента України В.Ф. Януковича відбулась офіційна церемонія покладання вінку до пам’ятника Тарасу Шевченка. Після церемонії з метою висловлення свого незадоволення з політикою Президента заявниця підійшла до вінка та відірвала частину стрічки з написом «Президент України В.Ф. Янукович», не пошкодивши при цьому вінок. Дії заявниці було зафіксовано на відеокамеру одним із працівників міліції.
Наступного дня заявницю було затримано, доправлено до Шевченківського РУГУ МВС України в місті Києві та складено протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначалось, що дії заявниці становили дрібне хуліганство.
30 серпня 2011 року Шевченківський районний суд м. Києва постановив притягнути заявницю до відповідальності за вчинення дрібного хуліганства та накласти на неї стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на десять діб. Того ж дня захисник заявниці від її імені подав апеляційну скаргу.
21 вересня 2011 року апеляційний суд міста Києва постановив рішення суду першої інстанції залишити без змін. На той час заявниця уже відбула покарання у повному обсязі.
До Європейського суду з прав людини (далі – Європейський суд) заявниця скаржилась за статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) на порушення її права на свободу вираження поглядів та за статтею 2 Протоколу № 7 до Конвенції на порушення її права на оскарження рішення суду.
Розглянувши скарги заявниці за статтею 10 Конвенції, Європейський суд дійшов висновку, що визнання заявниці винною у дрібному хуліганстві та застосування до неї стягнення, передбаченого відповідним положенням, відповідало вимозі щодо законності. Проте Європейський суд не знайшов жодного виправдання тому, що національні суди застосували до заявниці, шістдесятитрьохрічної жінки без судимостей, найбільш суворе покарання за правопорушення, яке не призвело до жодного насильства або загрози, і дійшов висновку, що такий захід був непропорційним переслідуваній меті. Враховуючи зазначене, Європейський суд дійшов висновку, що було порушено гарантоване статтею 10 Конвенції право заявниці на свободу вираження поглядів.
Щодо скарги заявниці за статтею 2 Протоколу № 7 до Конвенції Європейський суд зазначив, що апеляційна скарга заявниці на постанову про накладення на неї адміністративного стягнення не зупинила виконання судового рішення і накладене стягнення було застосовано невідкладно. Хоча це відповідало положенням Кодексу України про адміністративні правопорушення, Європейський суд вважає незрозумілим, як такий перегляд в порядку апеляційного провадження після відбуття заявницею призначеного їй покарання міг ефективно виправити недоліки рішення суду першої інстанції. У зв’язку з цим Європейським судом було встановлено порушення статті 2 Протоколу № 7 до Конвенції.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
«1. Оголошує прийнятною скаргу заявниці за статтею 10 Конвенції про порушення її права на свободу вираження поглядів, а також її скаргу за статтею 2 Протоколу №7 на те, що вона не могла ефективно використати своє право на апеляційне оскарження у провадженні, що вважається кримінальним у розумінні Конвенції;
2. Постановляє, що було порушення статті 10 Конвенції;
3. Постановляє, що було порушення статті 2 Протоколу № 7;
4. Постановляє, що:
(a) упродовж трьох місяців з дати, коли це рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач повинна сплатити заявниці 5000 (п’ять тисяч) євро відшкодування моральної шкоди та додатково суму будь-яких податків, що можуть нараховуватися; ця сума має бути конвертована у валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на вищезазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;
5. Відхиляє решту вимог заявниці стосовно справедливої сатисфакції».
_03_03.png)
