ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
СПРАВА «РУДЯК ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF RUDYAK v. UKRAINE)
(Заява № 40514/06)
Стислий виклад рішення від 4 вересня 2014 року
У 2004 та 2005 роках заявника двічі затримували працівники відділу по боротьбі із незаконним обігом наркотиків Червонозаводського районного відділу Харківського міського управління Міністерства внутрішніх справ України.
Після затримання заявника у 2004 році Гадяцький районний суд Полтавської області визнав його винним у незаконному поводженні зі зброєю та незаконному обігу наркотичних засобів та обрав йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на п’ять років з відстрочкою на 3 роки. Того ж дня заявника звільнили.
Після затримання у 2005 році Червонозаводський районний суд міста Харкова (далі – Червонозаводський суд) обрав заявнику запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Під час тримання під вартою заявник скаржився на жорстоке поводження з боку працівників міліції. Після проведення службового розслідування управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області та прокуратура Червонозаводського району м. Харкова відмовила у порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції, на дії яких скаржився заявник.
У 2006 році Червонозаводський суд визнав заявника винним у незаконному володінні зброєю і незаконному обігу наркотичних засобів та обрав йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на п’ять років та шість місяців. Хоча апеляційний суд скасував цей вирок і направив справу на новий розгляд, суд першої інстанції повторно визнав заявника винним за тими ж статтями.
У період з 2005 до 2010 років заявник неодноразово скаржився на погане самопочуття і адміністрації СІЗО та Полтавської виправної колонії № 64, де заявник знаходився під вартою та відбував покарання відповідно. Кілька разів заявника оглядали лікарі Харківської міської клінічної лікарні № 11 та видавали довідки, якими засвідчувались наявність у заявника саден на голові та лівому плечі, гематоми на лівому вусі, залишкових явищ закритої черепно-мозкової травми та давньої субатрофії лівого ока. При поміщенні заявника до Харківського слідчого ізолятора у 2006 році у заявника було зафіксовано ушкодження лівого ока, черепно-мозкову травму, а також діагностовано катаракту та субатрофію лівого ока.
До Європейського суду заявник скаржився за статтею 3 Конвенції на жорстоке поводження працівників міліції, якого він зазнав у 2005 році, та на неефективне розслідування його скарг з цього приводу. Крім того, заявник стверджував, що під час тримання його під вартою після затримання у 2005 році стан його здоров’я погіршився.
Європейським судом було встановлено порушення матеріального аспекту статті 3 Конвенції у зв’язку із відсутністю альтернативного пояснення державних органів щодо тілесних ушкоджень, які заявник отримав після його затримання у 2005 році. Європейський суд звернув увагу на те, що заявника було затримано тоді, коли стосовно нього не було відкрито жодної кримінальної справи, а після його доправлення до відділу міліції не проводилось медичного огляду. Європейський суд нагадав, що медичний огляд є одним із основоположних запобіжних механізмів проти жорстокого поводження із затриманими особами і повинен застосовуватися з самого початку позбавлення свободи незалежно від правового режиму такого затримання в правовій системі, про яку йдеться. Такий захід не тільки гарантує право заявника, але також надає змогу Урядові держави-відповідача зняти з себе тягар надання правдоподібного пояснення цим тілесним ушкодженням.
Розглянувши скарги заявника на непроведення державними органами ефективного розслідування його тверджень про жорстоке поводження, Європейський суд констатував порушення процесуального аспекту статті 3 Конвенції з огляду на те, що заявник подав до національних органів небезпідставну скаргу, яку було розглянуто національним судом і відповідним органам доручено провести перевірку, проте така перевірка виявилася безрезультатною, оскільки обмежилась допитом працівників міліції, на дії яких заявник скаржився.
Скаргу заявника на відсутність адекватної медичної допомоги під час тримання його під вартою Європейський суд відхилив як явно необґрунтовану, оскільки заявник не надав жодних медичних доказів на підтвердження цієї скарги.
Заявник подав низку інших скарг за статтями 3, 5, 6, 8 та 13 Конвенції щодо жорстокого поводження у 2004 році, незаконного затримання та несправедливого суду. Розглянувши ці скарги з урахуванням усіх наявних у нього документів та тією мірою, якою вони охоплюються його компетенцією, Суд встановив, що вони не виявили жодних ознак порушення прав і свобод, які гарантуються Конвенцією.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
«1. Одноголосно долучає до суті справи заперечення Уряду щодо прийнятності скарги заявника на жорстоке поводження працівників міліції на підставі невичерпання національних засобів юридичного захисту і відхиляє ці заперечення після їх розгляду по суті;
2. Оголошує,
(a) одноголосно, скарги за статтею 3 Конвенції щодо жорстокого поводження працівників міліції з заявником у квітні 2005 року та наступного розслідування прийнятними;
(b) п’ятьма голосами проти двох, скаргу за статтею 3 Конвенції щодо відсутності адекватної медичної допомоги заявнику під час його тримання під вартою неприйнятною;
(c) одноголосно, решту скарг у заяві неприйнятними;
3. Одноголосно постановляє, що було порушення матеріального аспекту статті 3 Конвенції;
4. Одноголосно постановляє, було порушення процесуального аспекту статті 3 Конвенції;
5. Одноголосно постановляє, що:
(a) упродовж трьох місяців з дати, коли це рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач повинна сплатити заявникові 12 000 (дванадцять тисяч) євро відшкодування моральної шкоди та додатково суму будь-яких податкків, що можуть нараховуватися; ця сума має бути конвертована у валюту держави-відповдіача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на вищезазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, до якої має бути додано три відсоткові пункти;
6. Одноголосно відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції».
_03_03.png)
