ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
CASE OF MALA v. UKRAINE
Заява № 4436/07
Стислий виклад рішення від 03 липня 2014 року
У 1994 році колишнього чоловіка заявниці було зобов’язано виплачувати аліменти на утримання їх дочки.
Протягом 2006 року Державна виконавча служба України склала кілька розрахунків заборгованості за аліментами. Розрахунок від 24 січня 2006 року ґрунтувався на середньостатистичних показниках заробітної плати по району, де проживав С., оскільки станом на час подій він був безробітним. Розрахунок від 1 квітня 2006 року містив значно менші суми заборгованостей та ґрунтувався на наданому колишнім чоловіком заявниці звіті з підприємницької діяльності за останній квартал 2005 року. Вказані в звіті суми були значно меншими за середню заробітну плату, яка у такому разі мала братися за основу для обчислення заборгованості. Заявниця оскаржила розрахунок від 1 квітня 2006 року до Хортицького районного суду м. Запоріжжя (далі – суд І інстанції), який визнав його недійсним, оскільки наданий колишнім чоловіком заявниці звіт охоплював лише останній квартал 2005 року.
19 жовтня 2006 року державна виконавча служба закінчила виконавче провадження зі стягнення аліментів, оскільки 2 жовтня того року донька заявниці досягла повноліття. Державна виконавча служба України оцінила невиплачену заборгованість станом на 2 жовтня 2006 року, при цьому заборгована сума за 2005 рік залишилася незмінною. Ані заявниця, ані її колишній чоловік не оскаржили цей розрахунок.
Перше провадження. Посилаючись на розрахунок державної виконавчої служби від 24 січня 2006 року заявниця подала цивільний позов до колишнього чоловіка щодо стягнення з нього неустойки за прострочення виплати аліментів. Суд І інстанції частково задовольнив вимоги заявниці, визнавши пріоритет розрахунку від 1 квітня 2006 року. Заявниця оскаржила це рішення, проте апеляційний суд Запорізької області та Верховний Суд України залишили його без змін, вирішивши, що суд І інстанції правильно посилався на розрахунок державної виконавчої служби від 1 квітня 2006 року.
Друге провадження. Заявниця звернулась до суду І інстанції, вимагаючи стягнення аліментів в розмірі, визначеному розрахунком державної виконавчої служби на дату закриття виконавчого провадження. Суд відмовив у задоволенні позовних вимог заявниці. Апеляційний суд скасував це рішення та зобов’язав колишнього чоловіка заявниці виплатити їй заборгованість, обчислену на основі розрахунку заборгованості від 1 квітня 2006 року. У відповідь на касаційну скаргу заявниці Верховний Суд України відмовив у порушенні касаційного провадження.
До Європейського суду з прав людини (далі – Європейський суд) заявниця скаржилася за п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (далі – Конвенція) на несправедливість судових проваджень у її справі.
Європейський суд визнав порушення принципу справедливого розгляду справи судом, закріпленому у п. 1 ст. 6 Конвенції, з огляду на необ’єктивний характер рішень, постановлених у рамках першого провадження (ненадання судами жодних оцінок аргументові заявниці, який мав ключове значення для результатів першого провадження – розрахунку від 24 січня 2006 року), суди у рамках другого провадження були змушені послатися на розрахунок державної виконавчої служби від 1 квітня 2006 року, який згодом було визнано недійсним, замість посилання на розрахунок від 19 жовтня 2006 року, наданий заявницею в якості остаточного документа, яким визначається розмір невиплаченої заборгованості.
За цих підстав Європейський суд одноголосно:
«1. Оголошує більшістюзаяву прийнятною.
2. Постановляє чотирма голосами проти трьох, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.
3. Постановляє чотирма голосами проти трьох, що:
(a) упродовж трьох місяців з дати, коли це рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач повинна сплатити заявниці 900 (дев’ятсот) євро відшкодування моральної шкоди, плюс будь-які податки, що можуть нараховуватися; ця сума має бути конвертована у валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на вищезазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в цей період, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
4. Відхиляє одноголосно решту вимог заявниці щодо справедливої сатисфакції.»
_03_03.png)
