ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
СПРАВА «ВІТКОВСЬКИЙ ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF VITKOVSKIY v. UKRAINE)
(Заява № 24938/06)
Стислий виклад рішення від 26 вересня 2013 року
28.06.2004 близько 8-00 заявника було допитано у Новомосковському відділенні міліції. За твердженнями заявника, він зазнав жорстокого поводження з боку працівників міліції, які хотіли примусити його зізнатися у скоєнні злочину. 02.07.2004 заявник був оглянутий судово-медичним експертом. У висновку експерта було вказано на наявність у заявника чисельних синців, інших ушкоджень, що було кваліфіковано як легкі тілесні ушкодження. Також зазначалося, що вони могли бути завдані за обставин, описаних заявником.
Прокуратура м. Новомосковськ неодноразово виносила постанови про відмову у порушенні кримінальної справи стосовно працівників міліції за фактом завдання тілесних ушкоджень заявнику. У постановах, зокрема, зазначалося, що Новомосковським відділенням міліції було здійснено внутрішнє розслідування та встановлено необґрунтованість скарг заявника, вказувалося на вирок суду від 12.04.2005, яким заявника було визнано винним у вчиненні незаконного проникнення до житла та замаху на крадіжку. Крім цього прокуратура вказувала, що слідчим прокуратури було допитано співкамерників заявника, з якими останній перебував у Новомосковському ІТТ з 28.06.2004 до 06.07.2004, згідно з твердженнями яких він поводився агресивно та зухвало. Також зазначалося, що тілесні ушкодження були завдані заявникові внаслідок правомірного застосування гумових кийків та прийомів рукопашного бою під час його затримання.
12.04.2005 Новомосковський міськрайонний суд визнав заявника винним у крадіжці та засудив його до 3 років і 8 місяців позбавлення волі. Суди апеляційної та касаційної інстанцій залишили це рішення без змін.
30.06.2006 Новомосковський міськрайонний суд визнав заявника винним у крадіжці та засудив його до 5 років 6 місяців позбавлення волі. Заявник вийшов на свободу 03.01.2009.
За твердженнями заявника, під час його тримання під вартою у Новомосковському ІТТ (далі – ІТТ) та Дніпропетровському СІЗО (далі – СІЗО) і відбування покарання у Жовтоводській виправній колонії № 26 (далі – колонія) умови в цих установах були незадовільними. Крім цього, йому не надавалася належна медична допомога та не забезпечувалося дієтичне харчування.
Заявник скаржився до Європейського суду з прав людини (далі – Європейський суд) за ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) на жорстоке поводження з ним з боку працівників міліції та відсутність ефективного розслідування щодо цього. Також заявник скаржився за цією ж статтею на незадовільні умови тримання в ІТТ, СІЗО та колонії, ненадання належної медичної допомоги та незабезпечення дієтичним харчуванням.
Європейський суд встановив порушення ст.3 Конвенції з огляду на відсутність з боку Уряду пояснень щодо виникнення у заявника тілесних ушкоджень та не проведення ефективного розслідування скарг на жорстоке поводження зокрема, кожна з п’яти постанов прокуратури м. Новомосковськ про відмову у порушенні кримінальної справи за фактом завдання заявникові тілесних ушкоджень скасовувалася як така, що ґрунтувалася на неналежному розслідуванні, однак наслідком було винесення нової, такої ж постанови. Крім цього, заявнику не було надано статус потерпілого та його не було допитано у встановленому законом порядку.
Також Європейський суд вказує, що незважаючи на неодноразові клопотання заявника, його справу розглядали ті ж місцеві органи прокуратури та міліції, на жорстоке поводження зі сторони яких він скаржився. Таким чином, не було забезпечено право заявника на незалежне розслідування на національному рівні, що є системною проблемою.
Європейський суд також констатував порушення статті 3 Конвенції у зв’язку з неналежними умовами тримання заявника в Дніпропетровському СІЗО, Жовтозаводській виправній колонії № 26 та неналежність медичного обслуговування заявника під час тримання його під вартою.
Заявник також скаржився за п.1 ст.6 Конвенції на несправедливість вироку від 12.04.2005 та за ст.8 Конвенції на обшуки у його камері в СІЗО, оскільки вони, як стверджувалося, призвели до вилучення його особистих речей, однак Європейський суд визнав необґрунтованими скарги у цьому зв’язку з огляду на ненадання заявником детальної інформації.
Розглянувши справу, Європейський суд одноголосно:
«1. Оголошує прийнятними скарги заявника за статтею 3 Конвенції на жорстоке поводження з ним з боку працівників міліції та їх розслідування на національному рівні, матеріальні умови його тримання під вартою у Дніпропетровському СІЗО та у Жовтоводській виправній колонії № 26, а також на доступне для нього під час тримання під вартою медичне обслуговування, а решту скарг у заяві – неприйнятною.
2. Постановляє, що заявник зазнав жорстокого поводження під час перебування у відділі міліції в порушення статті 3 Конвенції.
3. Постановляє, що було порушення статті 3 Конвенції у зв’язку з відсутністю ефективного розслідування твердження заявника про жорстоке поводження з боку працівників міліції.
4. Постановляє, що було порушення статті 3 Конвенції у зв’язку з матеріальними умовами тримання заявника у Дніпропетровському СІЗО.
5. Постановляє, що було порушення статті 3 Конвенції у зв’язку з матеріальними умовами тримання заявника у Жовтоводській виправній колонії № 26.
6. Постановляє, що було порушення статті 3 Конвенції у зв’язку з відсутністю адекватного медичного обслуговування заявника протягом його тримання під вартою.
7. Постановляє, що:
(a) упродовж трьох місяців з дати, коли це рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач повинна сплатити заявникові 9 000 (дев’ять тисяч) євро відшкодування моральної шкоди, плюс будь-який податок, що може нараховуватися; ця сума має бути конвертована у валюту держави-відповідача за курсом станом на день здійснення платежу;
(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначену вище суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
8. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.»
_03_03.png)
