ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
СПРАВА «ВАСИЛЬЄВ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF VASILYEV AND OTHERS v. UKRAINE)
(Заява № 29266/08 та 248 інших заяв)
Стислий виклад рішення від 13 лютого 2014 року
Заявники скаржилися до Європейського суду з прав людини (далі – Європейський суд) на тривале невиконання рішень національних судів та комісій по трудових спорах, винесених на їхню користь, та на відсутність ефективних національних засобів юридичного захисту щодо цих скарг. Деякі заявники подали також інші скарги за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
Заявники за заявами №№ 49765/08, 62187/12, 62247/12 померли під час розгляду справи Європейським судом. Рішення у заявах №№ 60126/12, 60150/12, 60165/12, 60177/12, 60179/12, 60250/12, 60396/12, 62582/12 та 62588/12 були винесені на користь померлих родичів заявників. Європейський суд визнав право заявників або їх найближчих родичів продовжити розгляд справи від їх імені, зазначивши, що вказані заяви стосуються прав власності, які, в принципі, підлягають передачі спадкоємцям.
Заяви, наведені у Додатку 2, були визнані Європейським судом неприйнятними.
Європейський суд визнав неприйнятними скарги заявника за заявою 453/13 щодо невиконання ще одного рішення національного суду від 25 червня 2007 року через відсутність у зв’язку з цим істотної шкоди для заявника.
Щодо інших заяв, зазначених в Додатку 1, Європейський суд беручи до уваги усталену практику розгляду справ щодо невиконання національних рішень, встановив порушення п.1 ст.6, ст. 13 Конвенції та ст.1 Першого протоколу до Конвенції.
Ретельно розглянувши решту скарг заявників у світлі всіх наявних матеріалів, Європейський суд в межах своєї компетенції дійшов висновку, що вони не виявляють будь-яких ознак порушень прав і свобод, передбачених Конвенцією чи протоколами до неї.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
«1. Вирішує об’єднати заяви, зазначених у Додатку 1.
2. Оголошує прийнятними скарги заявників, наведені у Додатку 1, за пунктом 1 статті 6, статтею 13 Конвенції та за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції щодо тривалого невиконання рішень, ухвалених на їхню користь, та щодо відсутності ефективних національних засобів юридичного захисту щодо цих скарг, а решту скарг у заявах – неприйнятною.
3. Постановляє, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
4. Постановляє, що було порушення статті 13 Конвенції.
5. Постановляє,
(а) що протягом трьох місяців держава-відповідач має забезпечити виконання рішень національних судів, ухвалених на користь заявників, які підлягають виконанню, та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, вказаним у Додатку 1, в якості відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових витрат, а також додатково сплатити суму будь-якого податку, що може нараховуватись заявникам на ці суми, ці суми повинні бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу;
(б) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточної виплати на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;
6. Вирішує об’єднати заяви, вказані у Додатку 2, та оголошує їх неприйнятними.».
_03_03.png)
