ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
СПРАВА «ВАЛЕРІЙ ФУКЛЄВ ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF VALERIY FUKLEV v.
Заява № 6318/03
Стислий виклад рішення від 16 січня 2014 року
4 липня 2001 року дружину заявника, Олену Фуклєву, було прийнято до гінекологічного відділення Херсонської обласної клінічної лікарні з діагнозом метрофіброма і терміново прооперовано 9 липня 2001 року, на що, згідно з медичними записами, вона дала письмову згоду. Після операції стан жінки швидко погіршувався. 15 липня 2001 року комісія лікарів встановила, що дружина заявника страждала від післяопераційного перитоніту, від чого її почали лікувати. 18 липня 2001 року Олена Фуклєва померла від перитоніту, ускладненого сепсисом.
Якість наданої дружині заявника медичної допомоги розслідувалась медичною комісією лікарні, в якій дружину заявника лікували, а також комісією, створеною місцевим управлінням охорони здоров’я, та спеціально створеною комісією Міністерста охорони здоров’я України. Результати цих розслідувань були суперечливими: з перших двох висновків, складених місцевими комісіями, випливало, що лікування було належним, а смерть дружини заявника неминучою, а у висновках комісії Міністерства було зазначено, що в лікуванні дружини заявника мали місце певні недоліки.
Прокуратура Суворовського району м. Херсона, яка проводила розслідування у справі, неодноразово відмовляла в порушенні кримінальної справи та виносила рішення про припинення кримінального провадження через відсутність складу злочину в діях медичного персоналу. Ці рішення кожного разу скасовувалися обласною прокуратурою, а справа поверталась на додаткове розслідування. Заявник оскаржував постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та припинення провадження у справі також до Суворовського районного суду м. Херсона, Апеляційного суду Херсонської області, Верховного Суду України та до Генеральної прокуратури України. Остаточна постанова про закриття кримінальної справи була винесена обласною прокуратурою 11 жовтня 2007 року.
До Європейського суду з прав людини (далі – Європейський суд) заявник скаржився за статтями 2 і 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) на те, що розслідування обставин смерті його дружини було неефективним.
Розглянувши скарги заявника, Європейський суд встановив, що, ані органи охорони здоров'я, ані слідчі органи не провели ретельного розслідування обставин смерті дружини заявника. Таким чином, заявник не був забезпечений ефективними правовими процедурами, які б відповідали процесуальним вимогам статті 2 Конвенції, і, отже, мало місце порушення процесуального аспекту статті 2 Конвенції. У той же час Європейський суд вказав, що немає необхідності розглядати скаргу заявника окремо за статтею 13 Конвенції.
Додатково заявник скаржився за статтями 3 і 13 Конвенції на жорстоке поводження з ним працівниками податкової міліції 2 жовтня 2003 року. Розглянувши ці скарги, Європейський суд відхилив їх як явно необґрунтовані.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Долучає зауваження Уряду стосовно вичерпання національних засобів юридичного захисту щодо скарг заявника за статтями 2 і 13 Конвенції до суті справи і відхиляє їх після розгляду справи по суті;
2. Оголошує скарги відповідно до статей 2 і 13 Конвенції щодо смерті дружини заявника прийнятними, а решту скарг у заяві - неприйнятними;
3. Постановляє, що було порушення процесуального аспекту статті 2 Конвенції.
4. Постановляє, що немає необхідності розглядати скаргу окремо за статтею 13 Конвенції;
5. Постановляє,
(а) що держава-відповідач має сплатити заявнику протягом трьох місяців від дня, коли це рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, такі суми, які повинні бути конвертовані в валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу:
(і) 6000 євро (шість тисяч) євро відшкодування моральної шкоди, а також додатково суми будь-яких податків, що можуть нараховуватись;
(іі) EUR 240 (двісті сорок) євро компенсації судових та інших витрат, а також додатково суми будь-яких податків, що можуть нараховуватись заявникові;
(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;
6. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
_03_03.png)
