ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
СПРАВА «ФІЛАТОВА ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF FILATOVA AND OTHERS v. UKRAINE)
(Заява № 12424/06 та 15 інших заяв)
Стислий виклад рішення від 31 липня 2014 року
Заявники скаржилися до Європейського суду з прав людини (далі – Європейський суд) на тривале невиконання рішень національних судів, винесених на їхню користь, та на відсутність ефективних національних засобів юридичного захисту щодо цих скарг. Деякі заявники подали також інші скарги за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
Заявники за заявами № 12424/06 та № 23509/08 померли під час розгляду справи Європейським судом, а їх найближчі родичі висловили бажання підтримати заяви своїх померлих родичів. Оскільки вищезазначені заяви стосуються майнового права, яке за загальним правилом передається спадкоємцям або правонаступникам, Європейський суд вирішив, що заявники або їхні найближчі родичі мають право брати участь у цьому провадженні.
Європейський суд, враховуючи усталену практику розгляду справ щодо невиконання національних рішень, встановив порушення п.1 ст.6, ст. 13 Конвенції та ст.1 Першого протоколу до Конвенції у зв’язку з тривалим невиконанням рішень, ухвалених на користь заявників, та відсутністю ефективного національного засобу юридичного захисту щодо такого невиконання.
Ретельно дослідивши решту скарг заявників у світлі всіх наявних матеріалів, Європейський суд дійшов висновку про відсутність будь-яких ознак порушень прав і свобод, передбачених Конвенцією чи протоколами до неї.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
«1. Вирішує об’єднати заяви, наведені у Додатку;
2. Оголошує скарги заявників, наведених у Додатку, за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції та за статтею 1 Першого протоколу на тривале невиконання рішень, ухвалених на їхню користь, та на відсутність ефективних засобів юридичного захисту у зв’язку з цими скаргами прийнятними, а решту скарг у заявах – неприйнятними;
3. Постановляє, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції і статті 1 Першого протоколу;
4. Постановляє, що було порушення статті 13 Конвенції;
5. Постановляє, що:
(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних органів, ухвалені на користь заявників, які залишаються такими, що підлягають виконанню, та виплатити по 2 000 (дві тисячі) євро кожному із заявників (або його правонаступникам), наведених у Додатку, в якості відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсації судових та інших витрат плюс будь-які податки, що можуть нараховуватись заявникам на вищезазначені суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.»
_03_03.png)
