КЦС ВС скасував рішення судів про визнання договору іпотеки припиненим за позовом особи до Банку.
Відповідно до обставин справи між особою та Банком було укладено договір про надання споживчого кредиту, на забезпечення виконання зобов'язань за яким позивачем з Банком був укладений договір іпотеки будинку.
Позичальник померла. Банк звернувся до суду з позовом до іпотекодавця (позивача у цій справі) про звернення стягнення на предмет іпотеки та суд у задоволенні позову відмовив.
У позові про визнання договору іпотеки припиненим особа зазначала про те, що у зв'язку із припиненням основного зобов'язання припинилася й іпотека та просила визнати договір іпотеки припиненим.
Суд першої інстанції визнав договір іпотеки припиненим. Суд виходив з того, що зобов'язання особи за договором іпотеки припинилися у зв'язку з припиненням основного зобов'язання за кредитним договором у зв'язку зі смертю боржника, що встановлено преюдиційним судовим рішенням.
Апеляційний суд з таким рішенням погодився та зазначив, що після відкриття спадщини у зв'язку із смертю боржника свідоцтво про право на спадщину не видавалось, спадкоємці боржника відсутні, а тому зобов'язання позивача за договором іпотеки припинилися у зв'язку з припиненням основного зобов'язання за кредитним договором - зі смертю боржника.
ВС не погодився з такими рішеннями, скасував їх та справу направив для нового розгляду.
Суд вказав, що відповідно до частини першої статті 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Проте згідно зі статтями 1218, 1219 ЦК України зобов'язання боржника за кредитним договором не є таким, що нерозривно пов'язано з його особою.
А відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Частиною першою статті 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину.
Задовольняючи позов, суди зазначали, що після смерті боржника спадкоємці відсутні. Проте суди не врахували, що згідно з ксерокопіями паспортів, які містяться в матеріалах справи боржник та іпотекодавець зареєстровані за однією адресою, тобто позивач, яка є спадкоємцем померлої першої черги за законом, проживала разом із спадкодавцем, та заяву про відмову від спадщини не подавала.
А згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
ВСУ зауважив, що посилаючись на те, що свідоцтво про право на спадщину не видавалось, суд не врахував, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України), а лише обмежує його право на розпорядження спадщиною (постанова від 28.02.2018 у справі № 441/1647/15-ц).
_03_03.png)
