Відповідно до загального правила, встановленого статтею 32 Кодексу законів про працю України, переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.
Між працівником та роботодавцем виник спір щодо правомірності наказів підприємства про переміщення та про звільнення з роботи. Особа звернулась до суду з позовом про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до обставин справи позивач працювала на посаді тальмана 2-го терміналу порту та наказом підприємства була переміщена на посаду тальмана 3-го терміналу порту. Пізніше позивача було звільнено з роботи за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці.
Працівник покликалась на те, що роботодавець фактично провів не переміщення, а переведення без її згоди, що є порушенням вимог статті 32 КЗпП України та звільнив в порушення статті 43 КЗпП України без попередньої згоди виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої вона є.
Суди по-різному оцінили спірні правовідносини. Суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення позовних вимог. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та позовні вимоги задовольнив.
Апеляційний суд дійшов висновку, що при переміщенні позивача роботодавець вийшов за межі умов трудового договору, змінюючи найменування посади. Провів переведення позивача без її згоди зі скороченням постійного робочого місця та посади, які вона займала на 2-му терміналі. Підприємство перевело її до 3-го терміналу, який уже було передано в оренду іншому підприємству, і не для продовження роботи, а для наступного звільнення, що є порушенням вимог трудового законодавства, зокрема, статті 32 КЗпП України. Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з доводами позивача про незаконність її звільнення за відсутності згоди на це виборного органу первинної профспілкової організації профспілки.
ВССУ залишив без змін рішення суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд України не погодився з позицією судів апеляційної та касаційної інстанцій щодо скасування наказу про переміщення позивача.
ВСУ роз’яснив, що норма статті 32 КЗпП України трактує поняття «переміщення» у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Переміщення може здійснюватися тільки за умови, що не змінюється жодна з істотних умов трудового договору працівника.
Якщо переведення на іншу роботу пов'язане зі зміною трудових функцій працівника, місця роботи (місцевості), то переміщення в інший структурний підрозділ передбачає збереження обумовленого трудовим договором місця роботи і трудових функцій.
ВСУ зазначив, що з метою охорони інтересів працівників при переміщенні на інше робоче місце законодавство передбачає такі юридичні гарантії: переміщення працівника забороняється, якщо воно протипоказане йому за станом здоров'я (стаття 32 КЗпП України); якщо в результаті переміщення працівника зменшується заробіток з незалежних від нього причин, здійснюється доплата до попереднього середнього заробітку протягом двох місяців з дня переміщення (частина друга статті 114 КЗпП України).
Оскільки переміщення позивача здійснено на тому ж підприємстві на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ, у тій же місцевості та в межах відповідної посади, тобто відбулась лише зміна робочого місця (місця безпосереднього виконання роботи), структурного підрозділу у тій самій місцевості та не змінилась жодна з істотних умов трудового договору, ВСУ дійшов висновку що позивача було саме переміщено, а не переведено в інший структурний підрозділ (постанова від 01.11.2017 у справі № 6-1471цс17).
_03_03.png)
