Верховний Суд України продовжує практику звуження сфери компетенції адміністративної юстиції. Тепер цивільними мають уважатися й спори з управлянням соціального захисту населення щодо невиплати допомоги на оздоровлення за шкоду, заподіяну здоров’ю під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Позивачка звернулася до загального суду з такою позовною заявою, посилаючись на те, що у зв’язку з виконанням службових обов’язків стосовно ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС із 1986 до 1991 року на роботах у зоні іонізуючого випромінювання її здоров’ю завдано шкоди, внаслідок чого вона стала інвалідом ІІ групи. Жінка доводила, що має цивільне право на відшкодування ядерної шкоди. Натомість управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області не виплатило їй щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік у розмірі 5 мінімальних зарплат, як передбачено законом, а перерахувало лише 120 грн. Тому позивачка просила стягнути з управління на свою користь 6770 грн.
Суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження, вважаючи, що спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. З такою позицією погодився й апеляційний суд. Однак у касаційній інстанції постановлені ухвали скасували й повернули справу на новий розгляд до місцевого суду.
Своєю чергою управління звернулося до ВСУ, доводячи факт неоднакового застосування касаційним судом норм процесуального права. Проте, як зазначено в постанові від 16.08.2017 (справа №6-782цс17) визначальною рисою адміністративних правовідносин є владне підпорядкування однієї сторони цих відносин іншій. Тож сторони в адміністративному спорі ще до його виникнення повинні перебувати у відносинах підпорядкування.
Тож з огляду на положення стст.1 та 15 ЦПК, ст.2 КАС ВСУ констатував, що «не вважається публічно-правовим і розглядається в порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування та суб’єктом приватного права — фізичною особою, в якому фізична особа звернулася до суду за захистом права не публічного, а цивільного, зокрема права на відшкодування завданої шкоди». Адже в такому випадку це спір про цивільне право, хоч у спорі й бере участь суб’єкт публічного права.
Вочевидь, така позиція ВСУ може використовуватися для подальшого звуження сфери компетенції адмін’юстиції з акцентом саме на відносинах підпорядкування як першочергової ознаки публічно-правових спорів.
_03_03.png)
