Вчинення батьками малолітньої дитини певного правочину без попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує встановлену законом заборону. Проте, як нагадав Верховний Суд України у постанові від 10.07.2017, сам по собі цей факт не є безумовною підставою для визнання правочину недійсним.
Згідно з положеннями ст.17 закону «Про охорону дитинства» (у редакції, яка була чинною на час укладення спірного договору іпотеки) батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав тощо.
За змістом ч.6 ст.203, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, суд може визнати недійсним. Такий правочин є оспорюваним.
Підставою для визнання договору недійсним за позовом батьків є порушення майнових прав дітей, а не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення договору. Водночас неправдиве повідомлення батьками про відсутність у дитини прав на майно, яке передається в іпотеку, не може бути підставою для визнання її недійсною за позовом батьків, які зловживали своїми правами законних представників дитини.
Тому у справі No6-1002цс17 суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання спірного договору іпотеки недійсним.
Джерело: ЗіБ
_03_03.png)
