Статтею 415 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що, якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Верховний Суд України скасував судові рішення у справі про стягнення з особи аліментів через неналежне повідомлення судом відповідача про розгляд справи.
Судами з 2010 року розглядався позов особи про стягнення аліментів на утримання дитини. В іншому провадженні розглядався позов про встановлення батьківства. Судові рішення у справах переглядались та скасовувались судами. У зв’язку зі скасуванням рішення у справі про встановлення батьківства, апеляційний суд скасував рішення про стягнення аліментів з відповідача. Останнім рішенням районного суду, яке набрало законної сили, відповідача визнано батьком дитини та позивач звернулась до апеляційного суду з заявою про перегляд рішення у справі про стягнення аліментів за нововиявленими обставинами.
Апеляційний суд задовольнив заяву та стягнув з відповідача аліменти на утримання дитини. Відповідач у справі є громадянином Російської Федерації та проживає на її території. Суд повідомляв відповідача листом за місцем реєстрації, електронною повісткою та телефонограмою за місцем роботи відповідача. Апеляційний суд зазначив, що оскільки відповідач змінив місце проживання та не повідомив про це суд, то був повідомлений про час та місце розгляду справи відповідно до частини сьомої статті 74 ЦПК України – за місцем його роботи, що є належним повідомленням та не перешкоджає розгляду справи за його відсутності. ВССУ залишив рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Цікаво, що до Верховного Суду України із заявою про перегляд судових рішень звернулася саме позивач.
Попередньо позивач зверталась з клопотанням про надання дозволу на примусове виконання на території Російської Федерації рішення апеляційного суду, але отримала відмову, у зв’язку з тим, що відповідач, який є громадянином РФ і проживає на території цієї держави, не повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи за позовом до нього.
Верховний Суд України скасував рішення апеляційного суду та ухвалу ВССУ, а справу направив до апеляційного суду.
Суд зауважив, що згідно зі статтею 2 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право». Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж установлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Статтею 6 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року передбачено, що Договірні Сторони надають одна одній правову допомогу шляхом виконання процесуальних і інших дій, передбачених законодавством запитуваної Договірної Сторони, зокрема складання і пересилання документів, їх вручення.
Згідно зі статтями 10, 11 Конвенції, запитувана установа юстиції здійснює вручення документів відповідно до порядку, що діє в її державі, якщо документи, що вручаються, написані її мовою або російською мовою або забезпечені завіреним перекладом на ці мови. В іншому випадку вона передає документи одержувачеві, якщо він згодний добровільно їх прийняти. Вручення документів засвідчується підтвердженням, підписаним особою, якій вручений документ, і скріпленим офіційною печаткою запитуваної установи, із зазначенням дати вручення і підписом працівника установи, що вручає документ або виданий цією установою інший документ, у якому повинні бути зазначені спосіб, місце і час вручення.
Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54 (зі змінами), передбачено, що якщо при розгляді цивільної справи виникає необхідність у врученні документів за кордоном, суд України, який розглядає справу, складає доручення про надання правової допомоги за кордоном та направляє його через головне територіальне управління юстиції до Міністерства юстиції України, якщо інше не передбачено міжнародним договором.
ВСУ зазначив, що судові рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій є незаконними, оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги на вищевказані норми Конвенції та Інструкції щодо встановленого порядку належного повідомлення відповідача у справі через головні територіальні управління юстиції та повідомляв його про час та місце розгляду справи шляхом телефонограм за місцем його роботи, а також надсилання листів, телеграм, судових повісток, які не були врученні відповідачу (постанова від 05.07.2017 у справі № 6-835цс17).
_03_03.png)
