Судами розглядався спір про поділ майна подружжя. Позивач просив визнати нерухоме майно об’єктом права спільної сумісної власності подружжя та його поділити. Посилався на те, що нежиле приміщення було придбане на ім’я дружини та зазначав, що він позбавлений можливості користуватися зазначеним приміщенням, оскільки в ньому відповідачка здійснює підприємницьку діяльність.
Відповідач проти задоволення позову заперечувала, посилалась на те, що зазначене позивачем майно перебуває в іпотеці, а тому не підлягає поділу. Також вказувала, що майно було придбане за позичені кошти. Крім того, відповідач подала зустрічний позов, у якому просила поділити інше майно.
Суд першої інстанції задовольнив позов, визнав за позивачем право власності на 1/2 частку нежилого приміщення. А у задоволенні зустрічного позову відмовив, у зв’язку з відсутністю доказів, що майно, яке позивач просить визнати об’єктом спільної сумісної власності, перебуває не у користуванні, а у власності її колишнього чоловіка.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернулась за його переглядом в порядку апеляції та касації. Проте рішення суду першої інстанції залишив в силі як апеляційний суд, так і ВССУ.
ВССУ зазначив, що відповідно до ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте у результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Ч. 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з ч. 1ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Пленум Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз’яснив, що до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України). Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.
З урахуванням наведеного, ВССУ погодився з твердженнями судів, що перебування спірного майна в іпотеці або дослідження обставин укладання цього договору не впливає на правильність прийнятих рішень, оскільки поділу підлягає майно подружжя, яке також знаходиться у третіх осіб, а гарантії іпотекодержателя щодо спірного майна визначені ч. 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Також Суд зауважив, що якщо навіть на час придбання в шлюбі майна використовувалися запозичені кошти одним із подружжя, вони вважаються використаними в інтересах сім'ї і не є особистою власністю подружжя (ухвала від 15.05.2017 у справі № 718/585/16-ц).
Джерело: «Українське право»
_03_03.png)
