Законом України від 4 лютого 2016 року № 990-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України» доповнено ЦПК України статтею 257-1, яка визначає особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ підготовив та направив головам апеляційних судів областей, Апеляційного суду м. Києва інформаційний лист про окремі питання застосування вказаного закону.
Статтею 257-1 ЦПК України передбачено, що заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
ВССУ зазначив, що Постанова ВРУ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 № 254-VIII не містить чіткого та вичерпного переліку назв населених пунктів Донецької та Луганської областей, які визнаються тимчасово окупованою територією України.
Оскільки норми статті 257-1 ЦПК України спрямовані на забезпечення прав осіб, які проживають на території, де органи ДРАЦС не здійснюють свою діяльність, тимчасово окупованою територією слід вважати населені пункти, визначені Розпорядженням КМУ від 07.11.2014 № 1085-р.
ВССУ також зауважив, що заявниками у справі про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України можуть бути чоловік чи дружина померлої особи. Так, у померлого може не бути родичів, а відмова у відкриті провадження за заявою чоловіка чи дружини у такій категорії справ унеможливить реалізацію їх права на спадкування. Крім того, Сімейний кодекс України відносить чоловіка (дружину) до членів сім'ї.
Що стосується можливості при розгляді заяв прийняття судом до уваги документів, виданих органами та установами (лікарняними закладами), які знаходяться на окупованій території, ВССУ зазначив, що відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Поряд з цим, відповідно до практики ЄСПЛ, Консультативного висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії не можуть визнаватись недійсними всі документи, видані на окупованій територій, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Це стосується реєстрації смертей, народжень, шлюбів.
ВССУ зазначив, що, враховуючи ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території, як виняток можуть братися до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв’язку при розгляді справ в порядку статті 257-1 ЦПК.
З інформаційним листом можна ознайомитись за посиланням.
_03_03.png)
