Працівники, які виконують виховну функцію: вчитель, педагог, вихователь — зобов’язані бути людьми високих моральних переконань і бездоганної поведінки. Якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за п.3 ст.41 Кодексу законів про працю.
Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 22.03.2017 (справа No6-3135цс16). Статтею 41 КЗпП визначено додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників. Підвищена відповідальність може бути зумовлена тим, що:
• вони перебувають в особливому правовому стані та
виконують специфічні функції, не властиві іншим категоріям працівників;
• їхні дії чи бездіяльність можуть призвести до порушення конституційних прав і свобод громадян, завдати значної шкоди суспільним відносинам та авторитету як самої держави, так і суб’єктів господарювання.
Відповідно до п.3 ст.41 КЗпП вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням цієї роботи, є підставою для розірвання трудового договору. До суб’єктів, які можуть бути звільнені на такій підставі, належать учасники навчально-виховного процесу, зазначені в ст.50 закону «Про освіту», а саме: керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти.
Отже, звільнення працівника, який виконує виховні функції та вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов:
• проступок повинен бути підтверджений фактами;
• його вчинення не сумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.
Як констатував ВСУ, звільнення допускається за аморальний проступок як при виконанні трудових обов’язків, так і не пов’язаний з ними (вчинення відповідних дій у громадських місцях або в побуті).
Джерело: ЗіБ
_03_03.png)
