Відповідно до ч. 3 ст. 89 ЦПК України у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов’язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Апеляційний суд, стягуючи судові витрати, понесені відповідачем за проведення судово-почеркознавчої експертизи, виходив із того, що позивач після проведення експертизи подав заяву про залишення його позову без розгляду, а, отже, вчинив необґрунтовані дії.
Колегія суддів ВССУ не погодилась з таким висновком суду, вказавши на таке.
Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача – це форма закінчення справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія – це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.
Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, що не містить обмежень у його реалізації. Крім того, звернення до суду з позовом є суб’єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст. 55, 124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Таким чином, за змістом ч. 3 ст. 89 ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов’язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду – встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред’явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету – ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
_03_03.png)
